ОЛІМПІЙСЬКА ОСВІТА
Олімпійський диктант
Проєкт "СМОЛОСКИП ОЛІМПІЙСЬКИЙ!"
1-Б, 2-Б
ПРОЄКТ
"ОЛІМПІЙСЬКА СИМВОЛІКА ТА АТРИБУТИКА"
OLIMPICLAB
ВОЛОНТЕРСТВО-ПОКЛИК ДУШІ
Й СЕРЦЯ
Мета: ознайомити
здобувачів освіти із поняттям «волонтерство», створити умови для виховання
небайдужого ставлення до людей, які потребують допомоги; стимулювати
пізнавальний інтерес до основ моральної культури, сприяти розвитку фізичних
якостей.
Олімпійська освіта-багаторівневий спеціально організований педагогічний процес формування гармонійно розвиненої особистості через набуття знань, умінь і навичок, розвиток здібностей, інтересів, потреб та ціннісних орієнтацій, що базуються на гуманістичних ідеалах і цінностях олімпізму і є складовою частиною шкільної освіти.
Валентина Голенкова-Спортивна гімнастика Кіровоградська область.
Олімпійські
цінності
Friendship – Дружба
Excellence – Досконалість
Respect - Повага
Олімпійська освіта-перш за все
педагогічний процес, тому вона виконує освітні, виховні та оздоровчі завдання.
Освітні:
• Оволодіння
знаннями про історію та сьогодення Олімпійських ігор, олімпійського руху
• Оволодіння
знаннями про різновиди спортивної діяльності, засоби і методи досягнення
високих результатів
• Набуття
комплексу гуманістично орієнтованих знань, умінь та навичок
Виховні
• Формування
світогляду та громадянської життєвої позиції на основах гуманістичних ідеалів
олімпізму
• Виховання
зацікавленості до питань олімпійського руху
• Формування
позитивних мотивацій до зміцнення здоров’я, ведення здорового способу життя
• Виховання
стійкого інтересу до систематичних занять спортом
• Виховання
потреби в гармонійному розвитку та особистому
вдосконаленні
Оздоровчі
• Залучення до
систематичної фізкультурно-спортивної діяльності
• Формування
звичок здорового способу життя
• Формування
екологічної культури
Формування знань, умінь та навичок особистої та
суспільної гігієни
АРТ
– проєкт «Олімпійський рух очима дітей»
проводиться Олімпійською академією
України за сприяння Інституту інноваційних технологій і змісту освіти
Міністерства освіти і науки України, Навчально-наукового олімпійського
інституту Національного університету фізичного виховання і спорту України.
Наші
вихованці беруть активну участь у І номінації – «Олімпійська поробка» для
здобувачів освіти 1-4 класів (вироби пов’язані з олімпійським рухом із
пластиліну, глини, паперу, пластику тощо).
Конкурс проводиться з метою поширення цінностей олімпізму, виховання почуття патріотизму, популярізації та розвитку олімпійського руху, стимулювання творчої та соціальної активності серед учнів закладів загальної середньої освіти.
Проєкт буде тривати по 30 травня 2022р.
Кожна робота повинна мати підпис:
прізвище та ім"я автора (авторів якщо робота колективна); клас; номер і повна адреса закладу освіти, область; електронна пошта та телефон закладу освіти; ПІП керівника проєкту, його телефон та електронна пошта.
Переможці у кожній номінації нагороджуються діпломами та подарунками.
Запали свій Олімпійський смолоскип
http://noc-ukr.org/news/22260/
Олімпійська
освіта – невід’ємна частина уроків та позакласних заходів учителя фізкультури
закладу Ірини Хітріч. Підсумком одного з етапів цієї роботи стало відзначення
учасників та переможців конкурсу «Мій смолоскип», який проведено в рамках
проєкту «Символи Олімпійських ігор». Креативно та сумлінно підійшли учні
початкової ланки до творчого завдання: виготовили смолоскип з доступних
матеріалів власноруч.
На уроках фізкультури школярі дізналися про історію олімпійського вогню,
традиції його запалювання, використали свої вироби під час естафет та змагань.
Найактивнішим колективом став 1Б клас. Переможцями – Чабан В. та Биков Я., учні
3В класу.
Організатором заходу виступило відділення НОК України в Кіровоградській області. Усі діти за активну участь у проєкті отримали пам’ятні подарунки від НОК України.
Запалення Олімпійського вогню у Греції. Кітай 04-20 лютого зимові Олімпійські ігри. https://www.youtube.com/watch?v=yPn_7giupWw
Paralympic Games
https://www.youtube.com/channel/UCi8n36NkW2uCQSFZNiYtuMQ
Україна золото -24, срібло - 47, бронза - 27. Загальна кількість - 98.
Важка атлетика Паралімпійські ігри Токіо 2020 https://www.youtube.com/watch?v=jZA1FkIo-So
Японський мініволейбол малечу не розчарував.
12 березня між 2-А та 2-В класами відбулась
яскрава, емоційна фінальна гра. На волейбольному майданчику палали спортивні
пристрасті, хто краще виконає подачу м’яча, а у якій команді спрацюють краще
тактичні дії під час гри. Перемогу з трьох партій здобула команда 2-В класу.
Діти отримали пам’ятні подарунки від відділення Національного Олімпійського
Комітету України в Кіровоградській області. 2 класи закінчили інтегрований
спортивний проєкт «Японський мініволейбол», який запам’ятається їм надовго.
Адже за цей час школярі на уроках інформатики, музичного мистецтва, фізичної
культури познайомились з традиціями країни, де сходить сонце. До фіналу
готуються й здобувачі освіти 4 класів.
Подорож олімпійською Японією продовжуємо
Японію можна назвати країною навпаки, наскільки все для нас незвичне. Здобувачі освіти 2-4 класів на уроках інформатики, математики, трудового навчання, фізичної культури дізналися багато цікавого про цю країну та її населення. Наприклад, одяг кімоно може бути спортивним та використовуватись у повсякденному житті; дизайнером кімоно бути нелегко, але дуже цікаво; сади зі скам'янілими пейзажами багатозначні та символічні. Здивувало дітей те, що спортсмени не слідкують за своєю вагою, а навпаки набирають вагу в сумо; японці пишуть зверху вниз; вірш не має рими; гімн Японії найкоротший у світі, а герб країни - квітка хризантема. Знайомою для школярів була інформація про дерев’яне взуття; про поклон - унікальний, цілий ритуал, про бонсай та ікебано, що являє собою суцільну науку. Звичайно, запитання про те, з якого боку кермо в японських автомобілях та чим їдять японці були легкими. Та нелегко було виконати вправи з паличками, що японською називаються «хасі», - потренувати дрібну моторику. А гра в японський мініволейбол – обов’язкова частина уроку фізичної культури.
За словами керівника проекту Й.Такакура, згода убратися в традиційний японський національний одяг спеціально для відвідання протокольного заходу в Імператорському палаці у день національного свята Японії є «найвищим із можливих виявів поваги до країни перебування» з боку подружжя українського представника і «свідченням дійсно дружнього ставлення до Японії з боку України»
Найстаріша у світі олімпійська чемпіонка (12.02.2021)
Гета взуття https://www.kleinburd.ru/news/yaponskie-shlyopancy-geta/
Хакухо проти Какурю на відкритому сумо в святині Ясукуні. Хакухо є Йокодзуною (чемпіоном сумо) з 2007 року, а Какурю - з 2014 року. https://www.youtube.com/watch?v=s2i841E1DFQ&feature=emb_logo
Хакухо
Назва
«йокодзуна» походить від однойменного міцного товстого канату, виготовленого з
білих конопель, який використовується як прикраса поверх поясу
найсильнішого борця-сумоїста.
https://www.youtube.com/watch?v=F7x285ltHqo
Японське
бойове віяло
Комплекс з віялом https://www.youtube.com/watch?v=B6QVh6mE8QE
Согласно легенде, отличной
от данных, приведённых у Ю. Касала в «Повелителе японского веера», это
искусство создал знаменитый японский воин XII века воин Минамото-но-Ёсицунэ
(1159-1189). Затем данное искусство стало обязательным для изучения в школе
Син-Кагэ-рю. Оно сохранилось до наших дней в качестве одного из реликтов
феодального прошлого, наряду с сумо, кю-до и ябусамэ (стрельбы из лука с лошади
по бегущей собаке).
Металлический боевой веер, используемый опытным мастером, представляет собой оружие с довольно широким спектром возможностей, тем более, что он складывается и раздвигается, превращаясь то в дубинку, то в небольшой щит, то в огромную острую бритву.
С точки зрения техники применения, работа с веером делится на две части: работа со сложенным веером и работа с развернутым веером. В сложенном состоянии он использовался точно так же, как и короткая дубинка. В развернутом с его помощью можно было защититься от метательного оружия.
Тонкие кованные пластинки, из которых состоял веер, не в состоянии были выдержать удар стрелы или пущенного сильной и умелой рукой сюрикена, но повернутые под небольшим углом к линии атаки могли отклонить летящее оружие в сторону.
На близкой же дистанции с его помощью противнику закрывали обзор. С учетом этого, как правило, вместе с веером использовалось еще какое-то оружие, например, короткий меч танто (хотя танто очень часто ошибочно называют ножом, на самом деле это короткий меч). Кроме того, острым краем развернутого веера наносили удары по незащищенным уязвимым зонам противника (шея, лицо, внутренняя поверхность кистей рук и т. д.). Чередование раскрывания и закрывания веера во время поединка создавало дополнительную помеху, которую применяли для отвлечения и рассеивания внимания противника.
Металлический боевой веер, используемый опытным мастером, представляет собой оружие с довольно широким спектром возможностей, тем более, что он складывается и раздвигается, превращаясь то в дубинку, то в небольшой щит, то в огромную острую бритву.
С точки зрения техники применения, работа с веером делится на две части: работа со сложенным веером и работа с развернутым веером. В сложенном состоянии он использовался точно так же, как и короткая дубинка. В развернутом с его помощью можно было защититься от метательного оружия.
Тонкие кованные пластинки, из которых состоял веер, не в состоянии были выдержать удар стрелы или пущенного сильной и умелой рукой сюрикена, но повернутые под небольшим углом к линии атаки могли отклонить летящее оружие в сторону.
На близкой же дистанции с его помощью противнику закрывали обзор. С учетом этого, как правило, вместе с веером использовалось еще какое-то оружие, например, короткий меч танто (хотя танто очень часто ошибочно называют ножом, на самом деле это короткий меч). Кроме того, острым краем развернутого веера наносили удары по незащищенным уязвимым зонам противника (шея, лицо, внутренняя поверхность кистей рук и т. д.). Чередование раскрывания и закрывания веера во время поединка создавало дополнительную помеху, которую применяли для отвлечения и рассеивания внимания противника.
У
початковій ланці вчителями Сопожніковою Т.В (англійська мова) та Хітріч І.В.
(фізична культура) проведено інтегрований урок у рамках STEAM проєкту «Sport
and Activities». Здобувачі освіти будували роботів спортсменів із цеглинок ЛЕГО
у 3-D форматі. Роботи під час ХХХІІ Олімпіади у Токіо 2020+1 будуть допомагати
учасникам спортивних змагань. Діти на відмінно впоралися з командною роботою, а
ще повторили частини тіла англійською мовою. Під час уроку школярі
дотримувались олімпійських принципів: досконалість, дружба, повага. Завдання
були актуальні, сучасні, цікаві, адже, готуючись до спортивних змагань,
англійська мова допоможе не вдаватися до послуг перекладача, щоб порозумітися
та зорієнтуватися в різноманітних ситуаціях. А в кінці уроку діти дружно порелаксували
з метеликами утворивши прапор України.
У столичному Палаці спорту завешився
чемпіонат Європи з художньої гімнастики, на якому українські грації вибороли 6
нагород. Наші дівчата Анастасія Возняк, Валерія Юзьвяк, Марія Височанська,
Маріола Боднарчук, Діана Баєва стали володарками бронзових нагород у групових
вправах. Українські груповички здобули «золото» у фіналі з 5 м'ячами і «срібло»
у фіналі з 3 обручами і 2 парами булав. Ще дві медалі у юніорок –«срібло» у
вправах зі стрічкою в Каріни Сидорак, «золото» з м'ячем у Поліни Каріки.
На уроках фізичної культури діти
переглянули виступи переможців та спеціальну спортивну літературу. А ще
спробували попрацювати зі стрічкою. Побудували командну композицію. Здобувачі
освіти 4-х класів вітають українських спортсменок, тренерський склад збірної та
Федерацію гімнастики України на чолі з Альбіною та Іриною Дерюгіними з
прекрасним виступом.
Vlada Nikolchenko Ball AA 23,650 - European Championships Kyiv 2020
https://www.youtube.com/watch?v=B-BKibGp2qY&feature=emb_logo
Yeva Meleshchuk Hoop AA
22,900 - European Championships Kyiv 2020
https://www.youtube.com/watch?v=5pu0jk24Xvk&feature=emb_logo
Карина Сідорак стрічка https://www.facebook.com/255810625252429/videos/671138603570129
А в цього року визначна дата
- 30 років НОК України. Отже і спортивні активності в нас незвичайні, творчі,
креативні, інтелектуальні, по-справжньому чемпіонські. Школярі з задоволенням
брали участь у змаганнях та конкурсах «Happy children», «Олімпійський Jumping»,
«Веселий чирлідер», «Здолай свою висоту». Усі бажаючі могли ознайомитись із
цікавою сучасною спортивною літературою «Зі спортом по життю». Тож, якщо у тебе
поганий настрій, бери м’яч або скакалку і гайда до друзів. Пограйте,
поспілкуйтесь – і де й дінеться смуток і нудьга.
У
нашій школі люблять спорт усі, бо ми здоровими всі хочемо зрости.
Ми
Олімпійські активності провели,
Де
гарно грались, забавлялись,
У
силі й спритності змагались!
До 30 річчя НОК України здобувачі освіти 2-А,В та 4-А,Б,В класів закладу взяли участь у волейбольному фестивалі в рамках проєкту OlympicLab. Захід розпочався емоційною та веселою розминкою «Японський волейбол». Також діти подискутували про олімпійські та загальнолюдські цінності, навели приклади чесної поведінки в повсякденному житті, пригадали слоган: «Ми всі різні, але кожен із нас особистість». Адже без трьох ключових олімпійських цінностей: дружби, поваги та досконалості не можливо себе реалізувати ні в житті, ні в спорті. Завершився волейбольний фестиваль врученням пам’ятних призів та подарунків від відділення Національного олімпійського комітету України в Кіровоградській області. Заходи пройшли з дотриманням усіх карантинних вимог.
Олімпійська академія України http://oau-ukr.com
08 грудня 2017 р. в м. Києві відбувся Всеукраїнський науково-практичний семінар «Формування внутрішнього світу дитини засобами художньої культури у процесі олімпійської освіти»
08 грудня 2017 р. в м. Києві відбувся Всеукраїнський науково-практичний семінар «Формування внутрішнього світу дитини засобами художньої культури у процесі олімпійської освіти»
За запрошенням Олімпійської Академії
України, делегатами від нашої школи були, заступник директора з навчально-виховної роботи Онищенко
Маргарита Леонідівна а доповідачем на семінарі була учитель фізичної культури
Хітріч Ірина Володимирівна.
Семінар відбувся у будівлі Національного музею України у Другій Світовій війні, меморіальний
комплекс http://www.warmuseum.kiev.ua/ (м. Київ, вулиця Лаврська 24).
З усіх куточків України приїхали
представники відділень НОК та вчителі фізичної культури. Програма семінару була
цікава та насичена, збагатила новими враженнями, знаннями та емоціями.
Неймовірний культурно-освітній захід продемонстрував колектив гімназії
«Потенціал» (сайт закладу http://www.potential.kiev.ua/ )! Вірші грецькою підкорили
серця вчителів. Яскраві танцювальні композиції
створили чудову атмосферу заходу- танцювальний батл між українськими
дівчатами та грецькими хлопцями, національний танець з керівником хореографом гімназії, виконання олімпійського гімну
грецькою мовою, запалення олімпійського вогню та естафета. І всіх присутніх
приємно здивувала зустріч з сучасним П'єром де Кубертеном!
Хітріч Ірина запропонувала учасникам семінару
перегляд відеофільму «Патріотичне виховання у процесі олімпійської освіти».
ОЛІМПІЙСЬКА ОСВІТА
Основна мета
олімпійського уроку– виховання учнів на гуманістичних цінностях олімпійського
руху, формування в них навичок та культури здорового способу життя, залучення їх до активних занять фізичною
культурою і спортом.
Зважаючи на те що
олімпійський урок– це перш за все педагогічний процес, учитель повинен
вирішувати освітні, виховні та оздоровчі завдання.
Завдання для учнів 1-4 класів "Олімпійці розмовляють англійською"
"Олімпійський генерал" Олексій Дмитрович Бутовський
Ім'я П'єра де Кубертена,
який відродив Олімпійські ігри, відоме кожному, а його
близького соратника Олексія Бутовського на довгі десятиліття "забули"
навіть на малій Батьківщині. "Не мав пролетарського походження і надто вже
не вписувався у радянську концепцію "перемог соціалізму", — писав
журналіст В.Неїжмак, — згідно з нею, поступ у всіх сферах життя, зокрема й у
фізкультурно-спортивному русі, починався тільки зі "збільшовиченої
ери", а до неї на теренах тієї ж таки Російської імперії панував суцільний
морок". Сьогодні ми нарешті згадуємо своїх справжніх предтеч,
"батьків" і подвижників спортивного поступу, до когорти яких належав
і Олексій Дмитрович Бутовський.
Олексій Бутовський народився 9 червня 1838 р. в селі
П'ятигірці Лубенського повіту на Полтавщині. Він був первістком серед семи
дітей. Батько, Дмитро Петрович, — нащадок козацької династії, відомої з XVI
ст.: тоді брати Бутовські залишили Молдову заради служби в російській армії, і
один із них-Олександр-у 1737–1760 рр. служив чигиринсько-дібровським
сотником. Дитинство Олексія минуло на придніпровських просторах
у селі Пелехівщина, в родовому маєтку батька. О.Бутовський у своїх спогадах
згадує про нього: "…він був найвищою мірою точним у виконанні всього того,
що вважав своїм моральним або службовим обов'язком. Тому зрозуміло, що й ми
рано навчалися розмежовувати наші обов'язки і наші задоволення, і робилося це
не словами, не моралізуванням, не покаранням, а наочним прикладом". Перші
уроки фехтування Олексій отримав від батька і професійного інструктора. Мати-Надія Степанівна фон Кайзер-також походила з давнього дворянського роду.
"Вона зробила багато для нашого духовного розвитку. Ще в дитинстві,
слухаючи або читаючи разом із нею, ми навчалися розуміти прекрасне в рідній
поезії і ми завдячуємо їй чутливістю до всього прекрасного в літературі та
мистецтві. Ми жили дружною родиною, і життя наше минало в повному спокою та
рівновазі". Ще в дитинстві Олексій українську мову вивчив так капітально,
що не забув її до кінця свого життя.
У липні 1849-го Олексій вступив до Петровського Полтавського
кадетського корпусу, згодом продовжив своє навчання у Констянтинівському
артилерійському училищі (Санкт-Петербург). 1856 р. закінчує курс навчання у
Дворянському полку й, отримавши звання прапорщика, вступає до Миколаївської
інженерної академії. Однак його не вабить військова служба. На той час Росія
переживає період бурхливих економічних реформ, молодь захоплюється новими
течіями в літературі та мистецтві, "люди ніби прокидалися від затяжного
сну".
О.Бутовський залишає навчання в академії і повертається
в Полтаву. В 1856–1861 рр. служить "репетитором військових наук" у
Полтавському кадетському корпусі. У 1864–1865-командир роти, штабс-капітан.
Згодом повертається в Санкт-Петербург і закінчує Миколаївську академію. З 1871
р. починається санкт-петербурзький період діяльності Бутовського. Упродовж семи
років він проходить шлях військового від штабс-капітана до полковника; і як
педагог-від вихователя до помічника інспектора. З 1897-го стає генералом для
особливих доручень головного управління військових навчальних закладів.
Таким чином, у 1850–1880-х роках
основною діяльністю О.Бутовського була військова служба та педагогічна
діяльність. З 1880-х Олексій Дмитрович присвячує своє життя проблемам фізичного
виховання та спорту. 1888 р. його призначають членом
комісії з розробки питань викладання військової гімнастики в цивільних
навчальних закладах Міністерства освіти. Бутовський друкує свої педагогічні
роздуми на сторінках "Педагогічного збірника", "Військового
збірника". Його теорія виховання актуальна й тепер. "Навчати тілесних
вправ, — підкреслював Бутовський,-може лише людина, котра сама вміє робити і
сама випробовувати на собі всі значення повторювальної роботи, як із боку
засвоєння навику, так і з боку загального його психіко-фізичного впливу".
Він був прихильником ідеї свого сучасника, однодумця, основоположника наукової
системи фізичної освіти П.Лесгафта. У них були однакові погляди на найскладніші
питання взаємозв'язку розумового, морального, естетичного і фізичного розвитку
особи.
У 1890 р. Бутовський організовує літні курси для
підготовки офіцерів-вихователів кадетських корпусів та керівників різних
галузей фізичного виховання, які очолює протягом 16 років. На них читає
авторський курс теорії і методики гімнастики та тілесних вправ. Друкує
навчальний посібник, неодноразово перебував за кордоном, де вивчав передовий
досвід фізичного виховання.
Олексій
Дмитрович познайомився з П'єром де Кубертеном у Парижі навесні 1892 р.
Незважаючи на різницю у віці (25 років) вони подружили. У них були однакові
погляди на спорт, його місце у вихованні та освіти молоді, на долю олімпізму.
Бутовський так оцінював ідею Олімпійського руху: "Ідея міжнародних ігор
була щасливою ідеєю, вона відповідала потребі сучасного людства, потребі
фізичного і морального відродження молодого покоління". Отож обрання
Бутовського першим членом МОК від Росії не було випадковим. Не став випадковим
і той факт, що П'єр де Кубертен, оголошуючи перший склад МОК (23.06. 1894 р.)
на Міжнародному конгресі у Парижі, четвертим прізвищем після грека Д.Вікеласа,
свого співвітчизника Калло і власного оголосив: "генерал Бутовський від
Росії". Під історичним протоколом Першого конгресу, який ухвалив рішення
про відродження Олімпійських ігор, стоїть і підпис славного сина землі
Полтавської. Бутовський був присутнім в Афінах на
першій Олімпіаді. Його книжка "Афіни навесні 1896 року"-стала
першим і єдиним виданням, присвяченим цій події, що вийшло російською мовою.
Повернувшись із Афін він доклав чимало зусиль, аби перенести ідеї Кубертена на
вітчизняний грунт і домогтися участі Росії в наступних Олімпіадах. Зустріч із
П'єром де Кубертеном дала можливість глибше зрозуміти сутність олімпійської
ідеї і цілеспрямовано її втілювати у життя. Він поширює ідеї масовості фізичної
освіти. У 1899р. О.Бутовський засновує Головну гімнастико-фехтувальну школу, а
в 1904-му створює Всеросійське товариство сприяння фізичному розвитку. Однак його
зусилля виявилися марними. Завадило багато причин, серед них-роз'єднаність
спортивних організацій, відсутність фінансової підтримки уряду і масовий
скепсис щодо успіху кубертенівського почину. Тому на трьох перших Олімпійських
іграх Росія не була представлена. У 1900 р. О.Бутовський, який протягом шести
років був членом МОК, на знак протесту проти бюрократичних перепон і байдужості
царського двору до проблем фізичного виховання молоді добровільно подав у
відставку зі свого членства у першому складі МОКу.
Та мало-помалу Ігри виживали і завойовували дедалі
більший авторитет у світі. Зрештою, на четвертій Олімпіаді, що проходила в
Лондоні 1908 р., брало участь вісім спортсменів із Росії: два легкоатлети,
чотири борці, по одному фігуристу і велосипедисту. Результати нам відомі:
М.Панін-Коломенкін став чемпіоном у фігурному катанні на ковзанах, борці
М.Орлов та А. Петров здобули срібні медалі.
У1890–1915 рр. Олексій Бутовський-генерал для
особливих доручень при генерал-інспекторі військових навчальних закладів.
1910-го він бере участь у міжнародних конгресах шкільної гігієни та фізичного
виховання. Розробляє експозиції військового відомства на всеросійських та
міжнародних промислових виставках, бере участь у створенні нових кадетських
корпусів, очолює комісію військового міністерства з позаштатної виховної роботи
серед слухачів кадетських корпусів.
16 березня 1911 р. в Росії нарешті було утворено
Національний Олімпійський Комітет, який очолив виходець зі знаменитої
харківської професури, керівник Товариства любителів бігу на ковзанах
В.Срезнєвський. За рік, що залишився до проведення Ігор V Олімпіади у
Стокгольмі (1912 р.), активно відбиралися її учасники. Оскільки російська
делегація виступила там невдало, посівши лише передостаннє, 15-те місце, було
вирішено проводити в країні власні змагання за програмою Олімпіади. 20 серпня
1913 р. в Києві, з ініціативи О.Бутовського, відбулася Перша російська
Олімпіада. За свідченням журналу "Краса і сила", вона зібрала майже
500 атлетів із дванадцяти міст Росії. Серед учасників було 285 офіцерів
гімнастично-фехтувальних шкіл військових округів, 25 олімпійців 1908 р.
(Лондон) та 1912 р. (Стокгольм). Відлуння київської Олімпіади розійшлось по
всій Росії. Спортивні організатори вперше зіштовхнулись із масовим інтересом і
потягом населення до спорту та фізичної культури. У цьому велика заслуга
генерала Олексія Бутовського. 1915 р. О.Бутовського, генерала від інфантерії,
призначають генералом-інспектором військових закладів. На початку ХХ ст. Олексій Дмитрович значну частину свого
часу проводив у родовому пелехівському будинку на Полтавщині. Там було
побудовано однорічну початкову школу, а в 1903 р. на кошти його дружини Ганни
Василівни-відкрито теслярсько-токарну навчальну майстерню.
Помер Олексій Дмитрович у буремний період нашої
історії -25 лютого 1917 р. в Санкт-Петербурзі. Похований на цвинтарі
Петроградського Воскресенського жіночого монастиря. Спортивні організації СРСР відновили контакти з
міжнародними організаціями лише в повоєнні роки. Доти Олімпійські ігри та їх ідеали
вважалися буржуазними і, відповідно, такими, що суперечили радянської моралі.
Національний олімпійський комітет СРСР було створено лише у 1951 р., за рік до
Олімпіади в Хельсінкі. До речі, першу золоту олімпійську медаль в історії
України виборола 1952 р. в Хельсінкі Ніна Бочарова, яка народилася в Полтаві. У
грудні 1991 р. Україна як незалежна держава утворила свій Національний
олімпійський комітет. До рідної Полтавщини слава про видатного полтавця
Олексія Дмитровича Бутовського дійшла лише після розвалу Радянського Союзу, бо
до того непристойно було згадувати людей дворянського походження, та ще й
царського генерала. У 1996 р., коли весь світ відзначав 100-літній ювілей
першої Олімпіади в Афінах, у російській та українській пресі почали з'являтися публікації
про життя і подвижництво О.Бутовського. Тож не випадково серед небайдужих
спеціалістів та активістів спортивної громадськості Полтавщини зародилася ідея
встановити на малій батьківщині пам'ятник нашому славному земляку. Такий
пам'ятник О.Бутовському вже було встановлено 1994 р. у день відкриття Ігор
Доброї волі у Санкт-Петербурзі. Тож, як кажуть, сам Бог велів зробити щось
подібне й на рідній землі.
14 жовтня 2006 р. в Полтаві на майдані Незалежності
було урочисто відкрито пам'ятник одному із засновників Олімпійського руху
сучасності Олексію Дмитровичу Бутовському. І саме відтоді стадіон
"Ворскла" носить ім'я нашого славного земляка.
OLYMPIC Sonja Henie - The Skating Star (EN)
https://www.youtube.com/watch?v=qffc-dDeYG4
New
national Pierre de Coubertin Committees http://coubertin.org/pages/en/news.html
Школа Кубертена в Великобритании. Мы получили этот престижный статус в 1999 году, когда нас попросили стать членом-учредителем из-за наших прочных связей с современными Олимпийскими играми.
Coubertin School Status http://www.williambrookes.com/about-us/staff.php
Народження і юність Геракла
Великий давньогрецький герой Геракл був сином Зевса і смертної жінки Алкмени, дочки царя Мікен. З самого народження Геракла переслідувала дружина Зевса, богиня Гера, розгнівана тим, що її чоловік вступив з Алкменою у зв’язок. У день перед народженням Геракла Зевс оголосив, що немовля, який першим з’явиться в цю добу в роді нащадків Персея, буде панувати над усіма родичами. Гера, дізнавшись про це, прискорила пологи у дружини Персеїди Сфенела, яка народила слабкого і боязкого Еврісфея. Зевсу мимоволі довелося погодитися, щоб народжений після цього Алкменою Геракл підкорявся Еврисфеєві – але не все життя, а лише до тих пір поки не вчинить у нього на службі 12 великих подвигів.
Геракл з раннього дитинства відрізнявся величезною силою. Уже в колисці він задушив двох величезних змій, надісланих Герой погубити немовляти. Дитинство Геракл провів у беотийских Фівах. Він звільнив це місто від влади сусіднього Орхомена, і в подяку фиванский цар Креонт віддав за Геракла свою дочку, Мегару. Незабаром Гера наслала на Геракла припадок безумства, під час якого він убив своїх дітей і дітей свого зведеного брата Ификла (по трагедій Евріпіда («Геракл») і Сенеки, Геракл убив і свою дружину Мегару). Дельфійський оракул в спокутування цього гріха повелів Гераклові йти до Еврісфея і здійснювати за його наказам ті 12 подвигів, які були визначено йому долею.
Перший подвиг Геракла
Геракл задушив величезного немейського лева, який був народжений чудовиськами Тифоном і Єхидною і справляв спустошення в Арголиде. Стріли Геракла відскочили від товстої шкури лева, але герой оглушив звіра палицею і задушив руками. У пам’ять цього першого свого подвигу Геракл заснував Немейские ігри, які святкувалися на стародавньому Пелопоннесі раз на два роки.
Другий подвиг Геракла
Геракл убив лернейську гідру-чудовисько з тілом змії і 9 головами дракона, яке виповзало з болота поблизу міста Лерни, вбивало людей і знищувало цілі стада. На місці кожної відрубаної героєм голови гідри виростали дві нові, поки помічник Геракла, Іолай, що не почав припікати гідрі шиї палаючими стовбурами дерев. Він же вбив і гігантського раку, який виліз з болота на допомогу гідрі. У отруйної жовчі лернейской гідри Геракл вимочив свої стріли, зробивши їх смертельними. (Детальніше-див. В окремій статті Другий подвиг Геракла-Лернейська гідра.)
Стімфалійські птахи нападали на людей і худобу, розриваючи їх мідними кігтями і дзьобами. Крім того, вони кидали з висоти, як стріли, вбивчі бронзові пір’я. Богиня Афіна дала Гераклові два тимпана, звуками яких він сполохав птахів. Коли ті зграєю злетіли вгору, Геракл перестріляв частина їх з лука, а решта в жаху відлетіли до берегів Понта Евксинського (Чорного моря) і більше вже не повернулися до Греції.
Четвертий подвиг Геракла
Керинейська лань із золотими рогами і мідними ногами, послана в покарання людям богинею Артемідою, ніколи не знаючи втоми, носилася по Аркадії і спустошувала поля. Геракл переслідував лань бігом цілий рік, досягнувши в гонитві за нею витоків Істра (Дунаю) на крайній півночі і потім повернувшись назад в Елладу. Тут Геракл поранив лань стрілою в ногу, зловив її і приніс живий до Еврісфея в Мікени.
каждый год школы Пьера де Кубертена сообщают о своей деятельности. Вот несколько отчетов, которые дошли до нас:
- Репортаж из Германии - Спортивная школа Пьера де Кубертена в Эрфурте
Sonja Henie - The Skating Star
(EN)
https://www.youtube.com/watch?v=qffc-dDeYG4 Під час мандрів Геракл здійснив 12 подвигів
Рождение Г Е Р А К Л А (мультфильм)
Ηρακλής Οι Άθλοι 1 Hercules the Deeds
Великий давньогрецький герой Геракл був сином Зевса і смертної жінки Алкмени, дочки царя Мікен. З самого народження Геракла переслідувала дружина Зевса, богиня Гера, розгнівана тим, що її чоловік вступив з Алкменою у зв’язок. У день перед народженням Геракла Зевс оголосив, що немовля, який першим з’явиться в цю добу в роді нащадків Персея, буде панувати над усіма родичами. Гера, дізнавшись про це, прискорила пологи у дружини Персеїди Сфенела, яка народила слабкого і боязкого Еврісфея. Зевсу мимоволі довелося погодитися, щоб народжений після цього Алкменою Геракл підкорявся Еврисфеєві – але не все життя, а лише до тих пір поки не вчинить у нього на службі 12 великих подвигів.
Геракл з раннього дитинства відрізнявся величезною силою. Уже в колисці він задушив двох величезних змій, надісланих Герой погубити немовляти. Дитинство Геракл провів у беотийских Фівах. Він звільнив це місто від влади сусіднього Орхомена, і в подяку фиванский цар Креонт віддав за Геракла свою дочку, Мегару. Незабаром Гера наслала на Геракла припадок безумства, під час якого він убив своїх дітей і дітей свого зведеного брата Ификла (по трагедій Евріпіда («Геракл») і Сенеки, Геракл убив і свою дружину Мегару). Дельфійський оракул в спокутування цього гріха повелів Гераклові йти до Еврісфея і здійснювати за його наказам ті 12 подвигів, які були визначено йому долею.
Перший подвиг Геракла
Геракл задушив величезного немейського лева, який був народжений чудовиськами Тифоном і Єхидною і справляв спустошення в Арголиде. Стріли Геракла відскочили від товстої шкури лева, але герой оглушив звіра палицею і задушив руками. У пам’ять цього першого свого подвигу Геракл заснував Немейские ігри, які святкувалися на стародавньому Пелопоннесі раз на два роки.
Геракл убив лернейську гідру-чудовисько з тілом змії і 9 головами дракона, яке виповзало з болота поблизу міста Лерни, вбивало людей і знищувало цілі стада. На місці кожної відрубаної героєм голови гідри виростали дві нові, поки помічник Геракла, Іолай, що не почав припікати гідрі шиї палаючими стовбурами дерев. Він же вбив і гігантського раку, який виліз з болота на допомогу гідрі. У отруйної жовчі лернейской гідри Геракл вимочив свої стріли, зробивши їх смертельними. (Детальніше-див. В окремій статті Другий подвиг Геракла-Лернейська гідра.)
Стімфалійські птахи нападали на людей і худобу, розриваючи їх мідними кігтями і дзьобами. Крім того, вони кидали з висоти, як стріли, вбивчі бронзові пір’я. Богиня Афіна дала Гераклові два тимпана, звуками яких він сполохав птахів. Коли ті зграєю злетіли вгору, Геракл перестріляв частина їх з лука, а решта в жаху відлетіли до берегів Понта Евксинського (Чорного моря) і більше вже не повернулися до Греції.
Керинейська лань із золотими рогами і мідними ногами, послана в покарання людям богинею Артемідою, ніколи не знаючи втоми, носилася по Аркадії і спустошувала поля. Геракл переслідував лань бігом цілий рік, досягнувши в гонитві за нею витоків Істра (Дунаю) на крайній півночі і потім повернувшись назад в Елладу. Тут Геракл поранив лань стрілою в ногу, зловив її і приніс живий до Еврісфея в Мікени.
П’ятий подвиг Геракла
Володів дивовижною силою Ерімантський кабан наводив жах на всі околиці. По дорозі на бій з ним Геракл відвідав свого друга, кентавра Тола. Той пригостив героя вином, розсердившись цим решти кентаврів, так як вино належало їм усім, а не одному Фолу. Кентаври кинулись на Геракла, але він стрільбою з лука примусив напали ховатися у кентавра Хірона. Переслідуючи кентаврів, Геракл увірвався в печеру Хірона і випадково вбив стрілою цього мудрого героя багатьох грецьких міфів. Знайшовши Ерімантський кабана, Геракл загнав його в глибокий сніг, і той загруз там. Герой відніс пов’язаного вепра в Мікени, де переляканий Еврисфей при вигляді цього чудовиська сховався в великий глек.
Шостий подвиг Геракла
Цар Еліди Авгий, син бога сонця Геліоса, отримав від батька численні стада білих і червоних биків. Його величезний обори не очищати 30 років. Геракл запропонував Авгію очистити стійло за день, попросивши натомість десяту частину його стад. Вважаючи, що герой не впорається з роботою за одну добу, Авгий погодився. Геракл перегородив греблею річки Алфей і Пенею і відвів їх воду на обори Авгия – весь гній був змитий з нього за день.
Жадібний Авгий не віддав Гераклові обіцяної плати за роботу. Через кілька років, вже звільнившись від служби в Еврісфея, Геракл зібрав військо, розбив Авгия і вбив його. Після цієї перемоги Геракл заснував в Еліді, у міста Піси, знамениті Олімпійські ігри.
Сьомий подвиг Геракла
Бог Посейдон дав критському цар Миносу прекрасного бика для принесення себе в жертву. Але Мінос залишив чудесного бика в своєму стаді, а в жертву Посейдону приніс іншого. Розгніваний бог наслав на бика сказ: він став носитися по всьому Криту, знищуючи все по дорозі. Геракл зловив бика, приборкав і переплив на його спині по морю з Криту на Пелопоннес. Еврісфей наказав випустити бика. Той, знову оскаженівши, кинувся від Мікен на північ, де його вбив в Аттиці афінський герой Тесей.
Восьмий подвиг Геракла
Фракийский цар Діомед володів кіньми чудової краси і сили, яких можна було утримати в стійлі лише залізними ланцюгами. Діомед годував коней людським м’ясом, вбиваючи приходили до нього чужинців. Геракл силою відвів коней і розгромив в бою кинувся в погоню Диомеда. Коні ж за цей час розтерзали супутника Геракла, Абдера, який сторожив їх на кораблях.
Дев’ятий подвиг Геракла
Цариця амазонок Іполита носила як знак своєї влади пояс, подарований їй богом Аресом. Цей пояс бажала мати дочку Еврісфея, Адмета. Геракл із загоном героїв поплив в царство амазонок, до берегів Понта Евксинського (Чорного моря). Іполита на прохання Геракла хотіла віддати пояс добровільно, проте інші амазонки напали на героя і вбили кількох його супутників. Геракл убив в битві сім найсильніших войовниць і звернув їх військо тікати. Іполита віддала йому пояс як викуп за що потрапила в полон амазонку Меланіппу.
На зворотному шляху з країни амазонок Геракл врятував біля стін Трої Гесиону, дочка троянського царя Лаомендонта, приречену, подібно Андромеді, на жертвопринесення морському чудовиську. Геракл убив чудовисько, однак Лаомедонт не дав йому обіцяної нагороди – належать троянцам коней Зевса. За цей Геракл через кілька років здійснив похід на Трою, взяв її і перебив всю сім’ю Лаомедонта, залишивши в живих лише одного з його синів – Пріама. Приам і правил Троєю під час славної Троянської війни.
Десятий подвиг Геракла
На самому західному краю землі пас корів велетень Герион, що мав три тулуби, три голови, шість рук і шість ніг. За наказом Еврісфея Геракл вирушив за цими коровами. Сам далеку дорогу на захід вже був подвигом, і в пам’ять про нього Геракл спорудив два кам’яних (Геркулесових) стовпи по обидва боки вузької протоки поблизу берегів Океану (сучасний Гібралтар). Герион жив на острові Еріфіла. Щоб Геракл міг досягти його, сонячний бог Геліос дав йому своїх коней і золотий човен, на якому він сам щодня плаває по небу.
Убивши сторожів Гериона-велетня Еврітіон і двоголового пса Орфо-Геракл захопив корів і погнав їх до моря. Але тут на нього кинувся сам Герион, прикриваючи три своїх тіла трьома щитами і кидаючи відразу по три списи. Однак Геракл розстріляв його з лука і добив палицею, а корів перевіз на човні Геліоса через Океан. По дорозі до Греції одна з корів втекла від Геракла на Сицилію. Щоб звільнити її, герою довелося вбити на поєдинку сицилійського царя Еріксен. Потім на стадо наслала сказ ворожа Гераклові Гера, і порозбігалися з берегів Іонійського моря корів ледве вдалося переловити у Фракії. Еврісфей, отримавши корів Геріона, приніс їх у жертву Гері.
Одинадцятий подвиг Геракла
За наказом Еврісфея Геракл спустився через прірву Тенара в похмуре царство бога мертвих Аїда, щоб вивести звідти його стража – триголового пса Цербера, чий хвіст закінчувався головою дракона. У самих воріт підземного світу Геракл звільнив приросли до скелі афінського героя Тесея, якого разом з другом, Перифоя, боги покарали за спробу вкрасти у Аїда його дружину Персефону. У царстві мертвих Геракл зустрів тінь героя Мелеагра, якому пообіцяв стати захисником його самотньою сестри Деяніри і одружитися на ній. Владика підземного царства, Аїд, сам дозволив Гераклові відвести Цербера – але тільки у випадку якщо герой зуміє приборкати його. Відшукавши Цербера, Геракл став боротися з ним. Він полузадушіл пса, витягнув його з-під землі і привів в Мікени. Боягузливий Еврісфей при одному погляді на жахливу собаку став благати Геракла відвести її назад, що той і зробив.
Дванадцятий подвиг Геракла
Гераклові належало відшукати шлях до великого титану Атласу (Атланту), який тримає на плечах небесне склепіння біля краю землі. Еврісфей наказав Гераклові взяти з золотого дерева саду Атласу три золоті яблука. Щоб дізнатися шлях до Атласу, Геракл за порадою німф, підстеріг на березі моря морського бога Нерея, схопив його і тримав, поки той не показав потрібну дорогу. По дорозі до Атласу через Лівію Гераклові довелося боротися з жорстоким велетнем Антеєм, який отримував нові сили, торкаючись до своєї матері – Землі-Геї. Після довгої сутички Геракл підняв Антея на повітря і задушив його, не опускаючи на землю. У Єгипті Геракла хотів принести в жертву богам цар Бусирис, але розгніваний герой убив Бусіріса разом із сином.
Атлас сам сходив у свій сад за трьома золотими яблуками, але Гераклові в цей час потрібно було тримати за нього небосхил. Атлас хотів обдурити Геракла: він запропонував, особисто віднести яблука Еврисфеєві за умови, що в цей час Геракл продовжить тримати за нього небо. Але герой, зрозумівши, що хитрий титан не повернеться назад, не дався в обман. Геракл попросив Атласу змінити його під небом для короткого відпочинку, а сам забрав яблука і пішов.
Послідовність 12 головних подвигів Геракла різниться у різних міфологічних джерелах. Особливо часто міняються місцями одинадцятий і дванадцятий подвиги: спуск в Аїд за Цербером ряд древніх авторів вважає останнім звершенням Геракла, а подорож в сад Гесперид – передостаннім.
Інші подвиги Геракла
Після скоєння 12 подвигів звільнився від влади Еврісфея Геракл переміг на змаганні у стрільбі кращого лучника Греції, Евріта, царя Евбейськая Ойхалії. Евріт не віддав Гераклові обіцяної за це нагороди – своєї дочки Іоли. Геракл тоді одружився в місті Калідоні на Деянире, сестрі зустрінутого їм у царстві Аїда Мелеагра. Домагаючись руки Деяніри, Геракл витримав важкий поєдинок з річковим богом Ахелоем, який під час сутички перетворювався на змію і бика.
Геракл з Деянірою пішли в Тиринф. По дорозі Деяніру намагався викрасти кентавр Несс, що запропонував перевезти подружню пару через річку. Геракл убив Несса стрілами, просоченими в жовчі лернейской гідри. Перед смертю Несс таємно від Геракла порадив Деянире зібрати його отруєну отрутою гідри кров. Кентавр запевняв, що якщо Деянира натре нею одяг Геракла, то жодна інша жінка ніколи не буде подобатися йому.
У Тиринфе під час знову насланої Герой припадку божевілля Геракл убив свого близького друга, сина Евріта, Іфіта. Зевс покарав за це Геракла тяжкою хворобою. Намагаючись дізнатися засіб від неї, Геракл буйствував в Дельфійським храмі і бився з богом Аполлоном. Нарешті йому було відкрито, що він повинен продати сам себе на три роки в рабство лидийской цариці Омфалі. Три роки Омфала піддавала Геракла страшним приниженням: вона змушувала його надягати жіночий одяг і прясти, а сама носила левову шкуру і палицю героя. Однак Омфала дозволила Гераклові взяти участь у поході аргонавтів.
Звільнившись від рабства в Омфали, Геракл узяв Трою і помстився за колишній обман її цареві, Лаомедонта. Потім він брав участь у битві богів з гігантами. Мати гігантів, богиня Гея, зробила цих своїх дітей невразливими для зброї богів. Вбити гігантів міг тільки смертний. Під час бою боги шокували гігантів на землю зброєю і блискавками, а Геракл добивав насмерть своїми стрілами.
смерть Геракла
Слідом за цим Геракл вирушив у похід на образив його царя Евріта. Розбивши Евріта, Геракл полонив його дочка, прекрасну Іолу, яку він повинен був отримати ще після попереднього змагання з її батьком у стрільбі з лука. Дізнавшись, що Геракл збирається одружитися на Іоле, Деянира, в спробі повернути любов чоловіка, послала йому плащ, вимочений в просоченою отрутою лернейской гідри крові кентавра Несса. Ледве Геракл надів цей плащ, як він прилип до його тіла. Отрута проник через шкіру героя і став завдавати страшні муки. Деянира, дізнавшись про свою помилку, покінчила з собою. Цей міф став сюжетом трагедії Софокла «Трахінянкі»
Зрозумівши, що близька смерть, Геракл звелів, щоб старший син, Гілл, відніс його на фессалийскую гору Цю та склав там похоронне багаття. Свій лук з отруєними стрілами Геракл віддав герою Філоктетові, майбутньому учаснику Троянської війни, який погодився підпалити багаття.
Як тільки вогонь загорівся, з неба в грому і блискавки спустилися боги Афіна і Гермес, які в золотій колісниці піднесли Геракла на Олімп. Геракл одружився там на вічно юної богині Гебе і був прийнятий до сонму безсмертних.
Після смерті Геракла боягузливий Еврісфей став переслідувати його дітей (Гераклидов). Їм довелося сховатися в Афінах, у сина Тесея, Демофонта. Військо Еврісфея вторглося на афінську землю, але було розбите армією, якій був перед старший син Геракла, Гілл. Геракліди стали родоначальниками однієї з чотирьох головних гілок грецької народності – дорійців. Через три покоління після Гілла дорийское вторгнення на південь завершилося підкоренням Пелопоннесу, який Геракліди вважали законним спадщиною свого батька, підступно віднятим у нього хитрістю богині Гери. У звістках про захопленнях дорійців легенди і міфи вже змішуються з спогадами про справжніх історичних подіях.
Володів дивовижною силою Ерімантський кабан наводив жах на всі околиці. По дорозі на бій з ним Геракл відвідав свого друга, кентавра Тола. Той пригостив героя вином, розсердившись цим решти кентаврів, так як вино належало їм усім, а не одному Фолу. Кентаври кинулись на Геракла, але він стрільбою з лука примусив напали ховатися у кентавра Хірона. Переслідуючи кентаврів, Геракл увірвався в печеру Хірона і випадково вбив стрілою цього мудрого героя багатьох грецьких міфів. Знайшовши Ерімантський кабана, Геракл загнав його в глибокий сніг, і той загруз там. Герой відніс пов’язаного вепра в Мікени, де переляканий Еврисфей при вигляді цього чудовиська сховався в великий глек.
Шостий подвиг Геракла
Цар Еліди Авгий, син бога сонця Геліоса, отримав від батька численні стада білих і червоних биків. Його величезний обори не очищати 30 років. Геракл запропонував Авгію очистити стійло за день, попросивши натомість десяту частину його стад. Вважаючи, що герой не впорається з роботою за одну добу, Авгий погодився. Геракл перегородив греблею річки Алфей і Пенею і відвів їх воду на обори Авгия – весь гній був змитий з нього за день.
Жадібний Авгий не віддав Гераклові обіцяної плати за роботу. Через кілька років, вже звільнившись від служби в Еврісфея, Геракл зібрав військо, розбив Авгия і вбив його. Після цієї перемоги Геракл заснував в Еліді, у міста Піси, знамениті Олімпійські ігри.
Бог Посейдон дав критському цар Миносу прекрасного бика для принесення себе в жертву. Але Мінос залишив чудесного бика в своєму стаді, а в жертву Посейдону приніс іншого. Розгніваний бог наслав на бика сказ: він став носитися по всьому Криту, знищуючи все по дорозі. Геракл зловив бика, приборкав і переплив на його спині по морю з Криту на Пелопоннес. Еврісфей наказав випустити бика. Той, знову оскаженівши, кинувся від Мікен на північ, де його вбив в Аттиці афінський герой Тесей.
Фракийский цар Діомед володів кіньми чудової краси і сили, яких можна було утримати в стійлі лише залізними ланцюгами. Діомед годував коней людським м’ясом, вбиваючи приходили до нього чужинців. Геракл силою відвів коней і розгромив в бою кинувся в погоню Диомеда. Коні ж за цей час розтерзали супутника Геракла, Абдера, який сторожив їх на кораблях.
Цариця амазонок Іполита носила як знак своєї влади пояс, подарований їй богом Аресом. Цей пояс бажала мати дочку Еврісфея, Адмета. Геракл із загоном героїв поплив в царство амазонок, до берегів Понта Евксинського (Чорного моря). Іполита на прохання Геракла хотіла віддати пояс добровільно, проте інші амазонки напали на героя і вбили кількох його супутників. Геракл убив в битві сім найсильніших войовниць і звернув їх військо тікати. Іполита віддала йому пояс як викуп за що потрапила в полон амазонку Меланіппу.
На зворотному шляху з країни амазонок Геракл врятував біля стін Трої Гесиону, дочка троянського царя Лаомендонта, приречену, подібно Андромеді, на жертвопринесення морському чудовиську. Геракл убив чудовисько, однак Лаомедонт не дав йому обіцяної нагороди – належать троянцам коней Зевса. За цей Геракл через кілька років здійснив похід на Трою, взяв її і перебив всю сім’ю Лаомедонта, залишивши в живих лише одного з його синів – Пріама. Приам і правил Троєю під час славної Троянської війни.
На самому західному краю землі пас корів велетень Герион, що мав три тулуби, три голови, шість рук і шість ніг. За наказом Еврісфея Геракл вирушив за цими коровами. Сам далеку дорогу на захід вже був подвигом, і в пам’ять про нього Геракл спорудив два кам’яних (Геркулесових) стовпи по обидва боки вузької протоки поблизу берегів Океану (сучасний Гібралтар). Герион жив на острові Еріфіла. Щоб Геракл міг досягти його, сонячний бог Геліос дав йому своїх коней і золотий човен, на якому він сам щодня плаває по небу.
Убивши сторожів Гериона-велетня Еврітіон і двоголового пса Орфо-Геракл захопив корів і погнав їх до моря. Але тут на нього кинувся сам Герион, прикриваючи три своїх тіла трьома щитами і кидаючи відразу по три списи. Однак Геракл розстріляв його з лука і добив палицею, а корів перевіз на човні Геліоса через Океан. По дорозі до Греції одна з корів втекла від Геракла на Сицилію. Щоб звільнити її, герою довелося вбити на поєдинку сицилійського царя Еріксен. Потім на стадо наслала сказ ворожа Гераклові Гера, і порозбігалися з берегів Іонійського моря корів ледве вдалося переловити у Фракії. Еврісфей, отримавши корів Геріона, приніс їх у жертву Гері.
За наказом Еврісфея Геракл спустився через прірву Тенара в похмуре царство бога мертвих Аїда, щоб вивести звідти його стража – триголового пса Цербера, чий хвіст закінчувався головою дракона. У самих воріт підземного світу Геракл звільнив приросли до скелі афінського героя Тесея, якого разом з другом, Перифоя, боги покарали за спробу вкрасти у Аїда його дружину Персефону. У царстві мертвих Геракл зустрів тінь героя Мелеагра, якому пообіцяв стати захисником його самотньою сестри Деяніри і одружитися на ній. Владика підземного царства, Аїд, сам дозволив Гераклові відвести Цербера – але тільки у випадку якщо герой зуміє приборкати його. Відшукавши Цербера, Геракл став боротися з ним. Він полузадушіл пса, витягнув його з-під землі і привів в Мікени. Боягузливий Еврісфей при одному погляді на жахливу собаку став благати Геракла відвести її назад, що той і зробив.
Гераклові належало відшукати шлях до великого титану Атласу (Атланту), який тримає на плечах небесне склепіння біля краю землі. Еврісфей наказав Гераклові взяти з золотого дерева саду Атласу три золоті яблука. Щоб дізнатися шлях до Атласу, Геракл за порадою німф, підстеріг на березі моря морського бога Нерея, схопив його і тримав, поки той не показав потрібну дорогу. По дорозі до Атласу через Лівію Гераклові довелося боротися з жорстоким велетнем Антеєм, який отримував нові сили, торкаючись до своєї матері – Землі-Геї. Після довгої сутички Геракл підняв Антея на повітря і задушив його, не опускаючи на землю. У Єгипті Геракла хотів принести в жертву богам цар Бусирис, але розгніваний герой убив Бусіріса разом із сином.
Атлас сам сходив у свій сад за трьома золотими яблуками, але Гераклові в цей час потрібно було тримати за нього небосхил. Атлас хотів обдурити Геракла: він запропонував, особисто віднести яблука Еврисфеєві за умови, що в цей час Геракл продовжить тримати за нього небо. Але герой, зрозумівши, що хитрий титан не повернеться назад, не дався в обман. Геракл попросив Атласу змінити його під небом для короткого відпочинку, а сам забрав яблука і пішов.
Послідовність 12 головних подвигів Геракла різниться у різних міфологічних джерелах. Особливо часто міняються місцями одинадцятий і дванадцятий подвиги: спуск в Аїд за Цербером ряд древніх авторів вважає останнім звершенням Геракла, а подорож в сад Гесперид – передостаннім.
Інші подвиги Геракла
Після скоєння 12 подвигів звільнився від влади Еврісфея Геракл переміг на змаганні у стрільбі кращого лучника Греції, Евріта, царя Евбейськая Ойхалії. Евріт не віддав Гераклові обіцяної за це нагороди – своєї дочки Іоли. Геракл тоді одружився в місті Калідоні на Деянире, сестрі зустрінутого їм у царстві Аїда Мелеагра. Домагаючись руки Деяніри, Геракл витримав важкий поєдинок з річковим богом Ахелоем, який під час сутички перетворювався на змію і бика.
Геракл з Деянірою пішли в Тиринф. По дорозі Деяніру намагався викрасти кентавр Несс, що запропонував перевезти подружню пару через річку. Геракл убив Несса стрілами, просоченими в жовчі лернейской гідри. Перед смертю Несс таємно від Геракла порадив Деянире зібрати його отруєну отрутою гідри кров. Кентавр запевняв, що якщо Деянира натре нею одяг Геракла, то жодна інша жінка ніколи не буде подобатися йому.
У Тиринфе під час знову насланої Герой припадку божевілля Геракл убив свого близького друга, сина Евріта, Іфіта. Зевс покарав за це Геракла тяжкою хворобою. Намагаючись дізнатися засіб від неї, Геракл буйствував в Дельфійським храмі і бився з богом Аполлоном. Нарешті йому було відкрито, що він повинен продати сам себе на три роки в рабство лидийской цариці Омфалі. Три роки Омфала піддавала Геракла страшним приниженням: вона змушувала його надягати жіночий одяг і прясти, а сама носила левову шкуру і палицю героя. Однак Омфала дозволила Гераклові взяти участь у поході аргонавтів.
Звільнившись від рабства в Омфали, Геракл узяв Трою і помстився за колишній обман її цареві, Лаомедонта. Потім він брав участь у битві богів з гігантами. Мати гігантів, богиня Гея, зробила цих своїх дітей невразливими для зброї богів. Вбити гігантів міг тільки смертний. Під час бою боги шокували гігантів на землю зброєю і блискавками, а Геракл добивав насмерть своїми стрілами.
смерть Геракла
Слідом за цим Геракл вирушив у похід на образив його царя Евріта. Розбивши Евріта, Геракл полонив його дочка, прекрасну Іолу, яку він повинен був отримати ще після попереднього змагання з її батьком у стрільбі з лука. Дізнавшись, що Геракл збирається одружитися на Іоле, Деянира, в спробі повернути любов чоловіка, послала йому плащ, вимочений в просоченою отрутою лернейской гідри крові кентавра Несса. Ледве Геракл надів цей плащ, як він прилип до його тіла. Отрута проник через шкіру героя і став завдавати страшні муки. Деянира, дізнавшись про свою помилку, покінчила з собою. Цей міф став сюжетом трагедії Софокла «Трахінянкі»
Зрозумівши, що близька смерть, Геракл звелів, щоб старший син, Гілл, відніс його на фессалийскую гору Цю та склав там похоронне багаття. Свій лук з отруєними стрілами Геракл віддав герою Філоктетові, майбутньому учаснику Троянської війни, який погодився підпалити багаття.
Як тільки вогонь загорівся, з неба в грому і блискавки спустилися боги Афіна і Гермес, які в золотій колісниці піднесли Геракла на Олімп. Геракл одружився там на вічно юної богині Гебе і був прийнятий до сонму безсмертних.
Після смерті Геракла боягузливий Еврісфей став переслідувати його дітей (Гераклидов). Їм довелося сховатися в Афінах, у сина Тесея, Демофонта. Військо Еврісфея вторглося на афінську землю, але було розбите армією, якій був перед старший син Геракла, Гілл. Геракліди стали родоначальниками однієї з чотирьох головних гілок грецької народності – дорійців. Через три покоління після Гілла дорийское вторгнення на південь завершилося підкоренням Пелопоннесу, який Геракліди вважали законним спадщиною свого батька, підступно віднятим у нього хитрістю богині Гери. У звістках про захопленнях дорійців легенди і міфи вже змішуються з спогадами про справжніх історичних подіях.
Олімпійський урок
Історія Олімпійськог смолоскипу http://www.libo.ru/libo8811.html
Наш перший Олімпійський куточок, він дуже маленький. Це вже історія.
Комментариев нет:
Отправить комментарий