Коли козак потрапляв на Січ, його одразу скеровували на навчання: читати-писати,
грати на музичних інструментах і-танцювати. В наш час останній пункт здається
трохи дивним. Однак лише на перший погляд, насправді під час танцю козаки
відпрацьовували основні бойові елементи- блискавичну швидкість, потужні удари
рук і ніг, сталеву стійку й тактику, характер і емоційній заряд. Це
був імпровізаційний танець для відображення благородного двобою-один
чоловік приймав виклик іншого, і вони починали “вистрибувати”, “робити вихиляси”,“витинати
голубці”, “забивати гопака” та “сідати гайдука”-хто кого перетанцює. Декілька
років таких танців, і хлопчина перетворювався на справжнього воїна. Бо
виконувати такі рухи без натренованого тіла просто неможливо. Досвідчені козаки
знали логіку танцю: вони починали рухатися повільно, відкриваючи танець
простими кроками і закінчуючи наскоками й карколомними стрибками. Це мистецтво
призначалось виключно для чоловіків і вміння передавались від батька до сина.
Знищення Запорізької Січі Катериною ІІ у 1775 році стало кінцем бойової
традиції і бойовий Гопак на довгий період став просто танцем. До речі, батько
українського боксера Василя Ломаченко, поставив сину єдину умову - якщо він
хоче займатися боксом, то повинен обов'язково ходити на українські традиційні
танці. Ось чому у Ломи настільки ефективна швидкість і робота ніг, одна з
кращих в світовому боксі.
Гопак - це не тільки мистецтво бою, мистецтво
танцю, а ще й гармонійна система виховання особистості і духовного розвитку.
Гопак передбачає, окрім спортивної підготовки, ще й володіння традиційною
зброєю, обов’язково спів, гру на музичних інструментах, ораторське
мистецтво, написання віршів, вивчення мов. Особливу увагу приділено розвитку
розумових та духовних якостей/здібностей людини.
У бойовому гопаку діють 7 рівнів майстерності, три з яких дають право бути виховником.
Перші три рівні -учнівські: Жовтяк, Сокіл, Яструб. Проміжний, що відповідає
кандидату в майстри спорти - Джура. Мистецькі - Козак, Характерник. Волхв - є
найвищим ступенем, де йде перехід від чистої фізичної роботи в площину духовну
та енергетичну. Починати займатися бойовим гопаком можна з 3-х років-такий наймолодший вік деяких спортсменів. Верхня вікова межа не обмежена. Володимир
Пилат - один із сподвижників бойового гопака, український
знавець і дослідник бойових мистецтв. Упродовж сімнадцяти років вивчав східні
мистецтва двобою, був сенсеєм, майстром карате, а з початку 80-х років ХХ
століття розпочав дослідження українських танців. Взявши за основу гопак і метелицю, новатор
виявив низку елементів, схожих з бойовими мистецтвами й характерних лише
для українських танців. Східні бойові техніки та танцювальні рухи В.Пилат
поєднав з традиційною школою самозахисту, що побутувала на Галичині, і
таким способом створив нове, суто українське, бойове мистецтво, яке отримало
назву “Бойовий Гопак”. Напрацьовані матеріали було викладено у
книзі “Традиції української національної фізичної культури” (1991), а книга
“Бойовий Гопак” (1994) була повністю присвячена
лицарському мистецтву України і в широких колах української
громадськості названа його букварем. У 1997 році В. Пилат створив у Львові
Центральну школу бойового гопака, яка займається популяризацією
гопака в Україні. У серпні 2001 року створено Міжнародну
федерацію бойового гопака, президентом якої також було обрано
Володимира Пилата. З інтерв’ю, що взяв
історик І. Чорнописький у Володимира Пилата, на запитання, які основні
філософські орієнтири бойового гопака, головний гопаківець відповів:
“Міфологічна концепція “бойового гопака” орієнтована на арійське походження
українського народу та його арійську спадщину. Філософська концепція збудована
на кращих здобутках національної еліти українського народу. Головні орієнтації:
правдолюбство і правдоборство, потужна звитяга з силами темряви і зла в ім’я торжества
добра і любові − позитивної творчої сили, що сприяє розширенню всесвіту,
творенню найдосконаліших форм життя, трансформації тілесного в духовне”.
1.
Гопаківець−це новітній лицар України, гідний слави
своїх далеких предків, шлях якого лежить через жертовне служіння
своєму народові. Ким би він не став у житті, завжди і всюди його призначення−прославляти і захищати своє рідне. Володимир Пилат: "У бойовому
гопаку головне - плекати гордих людей, які люблять свою землю і не мають
комплексу меншовартості й страху."
2. Характерні риси гопака як танцю-сила і спритність, героїзм і благородство. У своїй основі-це імпровізаційний танець, який виконували лише чоловіки. Гопак можуть виконувати один (обов’язково чоловік), двоє, троє і більше танцюристів. Перших змін гопак зазнав, коли партнеркою чоловікові стала жінка. Вона надала цьому танцю грації та елегантності. У сценічній обробці гопак має відповідну композиційну структуру, яка складається з окремих танцювальних фігур, що в чергуванні утворюють його орнаментальний малюнок. Танцюристи пересуваються парами по колу, хлопці змагаються у спритності та наполегливості. Дівчата весело їх заохочують до нових трюків, і, відокремившись, скромно і гідно танцюють ліричну частину. Потім знову вступають хлопці-це шквал віртуозних присядок (гайдук), широких стрибків і всіляких примхливих обертань. Ці та інші характерні рухи танцюристи намагаються виконати блискуче, вкладаючи в них усе своє вміння та здібності. Фінал гопака бурхливий, веселий, феєричний і темпераментний. Проте гопак завжди відзначається героїчним забарвленням. Гопак як танець був відроджений Павлом Вірським - у 1940 році ним був заснований ансамбль танцю і пісні України. Саме цей балетмейстер створював академічні танцювальні композиції на основі класики і традиційного фольклору, і поставив той знаменитий танець-гопак, який є візитівкою України.
Гопак 1910 рікhttps://www.youtube.com/watch?v=d_2f4SsDkNo&feature=emb_logo
Гопак 1953 рікhttps://www.youtube.com/watch?v=2l-NOI5P4bQ&feature=emb_logo
Гопак 1931 рікhttps://www.youtube.com/watch?v=_TO1U47l_kE&feature=emb_logo
Гопак 1964 рікhttps://www.youtube.com/watch?v=q4Z4xswmIw0&feature=emb_logo
Мета патріотичного виховання школярів на традиціях народної фізичної культури полягає в тому, щоб, відроджуючи народні ігри та забави, видозмінюючи та пристосовуючи їх до сьогодення, формувати свідомого громадянина, професіонала, людину з рисами характеру, способом мислення, почуттями, вчинками та поведінкою, які спрямовані на розвиток незалежної України. На уроках фізичної культури мета реалізується через знання та завдання, що конкретизуються у власних діях і духовності особистості, внаслідок формування:
служінні Батьківщині;
03 жовтня у нашому закладі за
ініціативи відділення Національного олімпійського комітету України в
Кіровоградській області та педагогічного колективу Навчально-виховного
комплексу «Загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ступенів №19-Дошкільний
навчальний заклад «Лісова казка» Олександрійської міської ради Кіровоградської
області дано старт новому патріотично-спортивному заходу «Ігри патріотів».
До нас завітали Євген Савранський, чемпіон України з гирьового жонглювання,
Аношкін Микола Іванович, відповідальний з розвитку дитячо-юнацького баскетболу,
проведення заходів у Кропивницькому, Стратова Людмила Миколаївна, головний
спеціаліст відділення Національного олімпійського комітету України в
Кіровоградській області.
У патріотично-спортивному заході брали участь учні 1-4,7-А, 11-А класів та
військовослужбовці військової частини 2269.
Переможених цього разу не було, оскільки кожен учасник отримав у подарунок
олімпійський сувенір від Кіровоградського відділення НОК України, а діти весело
та з користю провели час із своїми батьками.
на «два» з невеликим підскоком трохи піднятися з глибокого присідання, залишивши всю вагу корпусу на лівій нозі, а праву, сильно зігнуту в коліні, виворітно підняти вперед, доводячи стопу до коліна лівої ноги. Коліно правої ноги повернути праворуч, підйом витягнути, але не напружувати. Корпус прямий, погляд направлений прямо перед собою (рис. 89).
Руки-див. положення 2 та ін.
Варіант простої присядки-гайдук (чоловічий). Вихідне положення-шоста позиція ніг.
На «раз» з невеличкого стрибка зробити глибоке присідання на півпальці обох ніг (коліна і ступні разом);
на «два» з невеличкого підскоку ледь піднятися на півпальці лівої ноги. Одночасно праву ногу, злегка зігнуту в коліні, трохи підняти ліворуч навхрест попереду правої ноги, голову повернути ліворуч.
Далі рух повторюється з другої ноги. Корпус прямий, плечі трохи відведені назад.
Варіант гайдука (чоловічий).
Вихідне положення-шоста позиція ніг.
На «раз» з невеличкого стрибка опуститися в повне присідання на півпальці обох ніг (коліна і ступні разом);
на «два» з невеликим підскоком піднятися на півпальцях лівої ноги, одночасно праву ногу, злегка зігнувши в коліні, підняти ліворуч навхрест попереду лівої ноги, голову повернути ліворуч.
Присядка з почерговим винесенням ноги навхрест другої (чоловіча).
Виконується як «проста присядка» з почерговим витягуванням ноги навхрест перед другою. Хлопець, витягуючи праву ногу ліворуч, спрямовує погляд ліворуч, витягуючи ліву ногу праворуч, спрямовує погляд праворуч.
Бокова присядка з підніманням ноги в сторону (чоловіча).
На «раз» те, що й у «простій присядці»; на «два» рвучко і невисоко піднятися з глибокого присідання і трохи підстрибнути на низькі півпальці лівої ноги, коліно зігнути. Праву ногу підняти невисоко праворуч, коліно і підйом вільні. Корпус прямий або трохи відхилений в лівий бік. Погляд спрямований на носок відведеної в сторону ноги. Ліва рука відводиться ліворуч на рівні лівого плеча, права рука лежить на талії.
З початком наступного такту рух починається з другої ноги. Напрямок корпусу і рук відповідно змінюється; цей рух можна виконувати лише з однієї ноги (мал.90)
На «раз» першого такту невеликий стрибок на місці, потім трохи присісти на ступнях обох ніг (ноги за шостою позицією, коліна разом), приготувавшись до високого стрибка; на «два» підскочити якомога вище вгору, підібгавши ноги (коліна і ступні разом).
На «раз» другого такту опуститися із стрибка в глибоке присідання на півпальці обох ніг за шостою позицією на «два» з невеличкого підскоку піднятися на півпальці лівої ноги. Одночасно праву ногу, ледь зігнуту в коліні, підняти високо вперед.
Руки-див. положення 22 та ін.
Присядка з просуванням у сторону (чоловіча). Вихідне положення-шоста позиція ніг.
На «раз» першого такту з невеличкого підскоку з просуванням праворуч опуститися в глибоке присідання на півпальці обох ніг (коліна і ступні разом);
на «два» з невеличкого підскоку трохи піднятися на півпальцях правої ноги. Одночасно ліву ногу, ледь зігнуту в коліні, трохи підняти вперед.
На «раз» другого такту стрибок на ліву ногу праворуч. Праву ногу різко підняти від коліна назад, голову повернути праворуч;
на «два» стрибок на праву ногу праворуч, ліву ногу, ледь зігнуту в коліні, трохи підняти вперед, голову повернути до центру кола.
Далі рух робиться з тієї ж ноги і в той же бік.
Цю «присядку» можна виконувати і в інший бік.
Присядка з ударом рукою об підлогу з потрійним притупом (чоловіча).
Вихідне положення-третя позиція ніг.
На затакт «і», зробивши підскік на лівій нозі, одночасно праву ногу із зігнутим і відведеним вбік коліном підвести до кісточки лівої, позаду неї. Руки опущені.
На «раз» першого такту з підскоку опуститися в присідання на ліву ногу. Праву ногу, випрямивши в коліні, відвести назад. Корпус нахилити вперед. Права рука описує коло знизу назад і вгору, немовби замахуючись батогом;
на «два» випрямити корпус, праву ногу підтягти і поставити впритул позаду лівої ноги. На «раз-і-два» другого такту притупнути (мал. 91)
Проста присядка і свердлок (чоловічі). Вихідне положення-друга позиція ніг. На перший такт виконати «просту присядку з винесенням правої ноги вперед».На «раз» першого такту каблуком правої ноги ковзним ударом ударити об підлогу поряд з лівою і, зігнувши її в коліні, винести вперед;
на «два», легенько підскочивши на лівій нозі, всією ступнею правої притупнути поряд з лівою.
На «раз» другого такту, тримаючи всю вагу корпусу на трохи зігнутій лівій нозі, підошвою правої ковзнути по підлозі вперед;
на «два», розгинаючи в коліні ліву ногу, правою ковзнути по підлозі назад і поставити її на півпальці ззаду лівої ноги.
На «раз-два» третього такту-те, що й на «раз-два» другого такту.
На «раз» четвертого такту опуститися правим коліном на підлогу; ліва, зігнута в коліні, залишається на місці. Одночасно, нахиляючи корпус вперед, ударити долонею правої руки об підлогу перед собою;
на «два» швидко піднятися на обидві ноги, ступні ніг разом, корпус прямий. Праву руку підняти вгору, долонею від себе. Ліву руку відвести в сторону.
На «раз» п'ятого такту з легенького стрибка опуститися в глибоке присідання на обидві ноги. Корпус прямий;
на «два» легенький підскік на лівій нозі, розгинаючи її в коліні, випрямитися, а праву ногу із зігнутим і відведеним праворуч коліном підняти перед собою так, щоб каблук її був біля лівого коліна.
На «раз-і-два» шостого такту-три притупи правою ногою об підлогу поряд з лівою; на «і»-пауза.
Виконуючи рух, учасники танцю стоять у колі обличчям до центру, руки знаходяться на плечах одне в одного. Гайдук-круч (чоловічий). Вихідне положення-шоста позиція ніг.
На «раз» з легенького підскоку зробити глибоке присідання. З'єднавши коліна, направити їх ліворуч;
на «два» трохи піднятись і, залишаючись на півпальцях, направити коліна ніг праворуч.
Виконується так само, як «малий тинок», але хлопець весь час знаходиться в глибокому присіданні.
Бігунець на присядці (чоловічий).Вихідне положення-шоста позиція ніг (на півпальцях).Рух виконується на напівприсядці, коліна разом.
На «раз» ступити вперед правою ногою;на «і» ступити вперед лівою ногою і т. д.
Корпус прямий або нахилений праворуч чи ліворуч. Руки-див. положення 2, 3 та ін. Розтяжка внизу (чоловіча). Вихідне положення-перша позиція ніг.
На «раз» з легенького підскоку різко опуститись у глибоке присідання, коліна і носки повернути в сторони, а каблуки звести докупи;
на «два», невисоко піднімаючись з глибокого присідання, просковзнути на каблуках у широку другу позицію, коліна витягнути, носки підняти вгору. Корпус прямий.
Руки розвести в сторони.
Присядка з винесенням ніг вперед на каблуки і розведенням їх у сторони на каблуки(чоловіча). Вихідне положення-шоста позиція ніг. Руки покласти на талію.
На «раз» першого такту після невеличкого стрибка опуститися в глибоке присідання на низькі півпальці і коліна розвести в сторони;
на «два» піднятися з присідання і різко просковзнути обома ногами вперед, поставити їх на каблуки, носки підняти вгору. Руки розвести в сторони.
На «раз» другого такту-те, що й на «раз» першого такту;
на «два» піднятися з присідання і просковзнути по підлозі ступнями обох ніг в сторони, поставивши їх на каблуки. Ноги широко розставити, носки підняти вверх. Руки також широко розвести в сторони.
Проста присядка і розтяжка на одну ногу в сторону (чоловіча).
Вихідне положення-шоста позиція ніг.
на «два» легенько підскочити на лівій нозі, поставити її на півпальці, праву ногу винести перед собою. Коліно повернути праворуч. Праву руку відводити над собою в праву сторону, а ліву — перед собою в ліву.
На «раз» другого такту праву ногу поставити з півпальців на каблук і, вирівнюючи її в коліні, витягнути праворуч, перенісши на неї вагу корпусу. Корпус трохи повернути праворуч, погляд так само спрямувати праворуч;на «два»-пауза.
Присядка з ударом по халяві (чоловіча).Вихідне положення-шоста позиція ніг.
На «раз» першого такту-«проста присядка»;на «два» з підскоку трохи піднятися на праву ногу, зігнуту в коліні, ліву винести вперед прямо перед собою і вдарити кистю правої руки по.халяві. Ліву руку вільно відвести в сторону.
Далі виконується те, що робилось в попередньому такті, тільки рух починають з іншої ноги і руки.
При виконанні «присядки» корпус прямий. При ударі кистю руки по халяві корпус повертають в бік піднятої ноги.
Присядка з ударом по підошві (чоловіча).
Виконується все те, що робилося в рухові «присядка з ударом по халяві», але ударяють рукою по підошві.
Присядка з вихилясом і ударом по халяві (чоловіча).Вихідне положення-перша позиція ніг.
На «раз» першого такту-«проста присядка»; руки відведені в сторони;
на «два», трохи піднявшись на лівій нозі, праву поставити праворуч від себе на носок, повернувши її каблуком догори, коліно зігнути і повернути до підлоги. Погляд спрямований на каблук правої ноги.
На «раз» другого такту знову «проста присядка». Права рука відводиться ліворуч на рівні грудей. Ліва рука залишається в початковому положенні;
на «два» трохи підстрибнути на лівій нозі, відкидаючи праву широко в сторону, коліна і підйом витягнути. Кистю правої руки вдарити по халяві правої ноги. Погляд спрямований на праву ногу.На наступні два такти рух виконується з другої ноги.
Повзунець (чоловічий). Вихідне положення-шоста позиція ніг.
на «два», не піднімаючись з глибокого присідання, перескочити на півпальці правої ноги. Ліва піднімається вперед, випрямляючись у коліні; підйом витягнутий.
Руки-див. положення 2 та ін.
Варіант повзунця (чоловічий).Вихідне положення-шоста позиція ніг.
Зігнувши ноги в колінах, спертися правою рукою на підлогу, перенісши на неї основну вагу корпусу. Ліву руку із згорнутою кистю або із сокиркою підняти вверх. Знаходячись у такому положенні, на кожну вісімку по черзі викидати вгору перед собою ноги.
Мітелочка (чоловіча).
Вихідне положення-глибоке присідання за шостою позицією.
На «раз», не піднімаючись з глибокого присідання, зробити правою ногою крок вперед на півпальці. Вага тіла переноситься на праву ногу;на «і» ліва нога ковзним рухом внутрішньої сторони стопи по підлозі описує півколо, починаючи трохи ззаду і прослизаючи збоку вперед; коліно зігнуте і звернуте вперед;на «два», не піднімаючись з глибокого присідання, переступити на півпальці лівої ноги, поставивши її перед правою і роблячи ніби крок вперед. Вага тіла переноситься на ліву ногу;
на «і» права нога ковзним рухом внутрішньої сторони стопи по підлозі описує півколо, починаючи трохи ззаду і прослизаючи збоку вперед; коліно злегка зігнуте і спрямоване вперед, корпус і голову тримати прямо.
Руки-див. положення 2, 3 та ін.
П і д с і ч к а (чоловіча).
Рух виконується на одній нозі на глибокому присіданні. Другою ногою описати коло, підсікаючи попереду опорну ногу. У момент підсікання упертися долонями обох рук в підлогу, а ліву ногу відірвати від підлоги.
Під час глибокого присідання на півпальцях лівої ноги коліна й носок спрямовані вперед. Права нога відведена праворуч і торкається підлоги внутрішньою стороною ступні, коліно вільне або злегка зігнуте. Корпус дуже нахилений вперед. Долоні обох рук упираються в підлогу на відстані плечей.
Починаючи з ковзного руху каблука по підлозі, висунути праву ногу вперед; носок підняти вгору. Щоб дати змогу нозі описати півколо перед собою, відривати по черзі праву, потім ліву руку від підлоги і, пересуваючи ногу, опускати долоні на підлогу. Далі відсунути праву ногу назад ковзним рухом зовнішньої сторони ступні по підлозі і на сильну долю такту підбити ліву ногу попереду. В цей момент міцно упертися долонями в підлогу, переносячи вагу тіла на руки. Права нога рівномірно описує коло, ніде не затримуючись. Після підсікання ліва нога опускається на підлогу на півпальці, а права ковзним рухом носка по підлозі переводиться назад праворуч, закінчуючи повне коло
ФОРМУВАННЯ ФІЗИЧНО РОЗВИНЕНОЇ
ОСОБИСТОСТІ ЗАСОБАМИ ЕТНОПЕДАГОГІКИ
“Одним
із найбільших надбань народу є його народна педагогіка-етнопедагогіка
Завдяки
їй передаються і примножуються новими поколіннями здобутки матеріальної та
духовної культури народу, утверджується його
національна самобутність і самосвідомість. Обидва поняття − народна педагогіка
та етнопедагогіка−збігаються, однак терміном “народна педагогіка” ми оперуємо здебільшого з метою зіставлення традиційно народних
знань із науковими. А термін “етнопедагогіка”
підкреслює
особливість цих знань, свідчить про їх національну самобутність,
етнічну
специфіку.
Піклування
про здоров'я та фізичний розвиток дітей народна педагогіка ставить на перше
місце (“Нема щастя без здоров'я”, “Здоровому все здорово”). З цього, по суті, й
розпочинається виховання дитини в сім'ї.
Одразу
ж після появи немовляти на світ батьки вважають своїм першим і
головним
обов'язком піклуватися про його здоров’я. Так, співаючи над колискою немовляти,
мати бажає своєму дитяті “рісточки у кісточки”, “здоров'ячко в сердечко” і
хоче, щоб воно “спало-не плакало, росло-не боліло”.
Значення
фізичного виховання в народній педагогіці зумовлюється тим вагомим вкладом, яке
воно вносить у зміцнення здоров'я молодого покоління та правильний його ізичний розвиток, збільшення тривалості життя, формування
у дітей найважливіших морально-вольових якостей, прищеплення відповідних
санітарно-гігієнічних навичок, здійснення
підготовки до участі в продуктивній
праці та до захисту рідної землі. Значна
увага
до фізичного виховання в родинній
етнопедагогіці зумовлена високим гуманізмом народу.
Добре розуміючи, що хвороба
травмує людину (“Коли немає сили, то й світ немилий”), батьки дбають про те, щоб діти
могли зростати бадьорими, сильними, здоровими й життєрадісними (“Веселий сміх»)
Передруковано с сайту: http://www.ebk.net.ua/Book/synopsis/narped/part1/019.htm
2 Фізична культура, спорт і здоровий спосіб
життя -здоров'я”.
А
народна мудрість закликає: “Бережи одежу знову, а здоров'я змолоду”, бо “Горе
стихає, а здоров'я зникає, і радість минає”.
Педагогічний
колектив ДНЗ № 247 “Грибочок” м. Запоріжжя дбає, щоб дорослі, піклуючись про фізичний розвиток дитини, всіляко заохочували її до
рухів. Чим більше дитина рухається, тим краще
зростає і розвивається (“Як Дитина бігає і грається, то їй здоров'я
усміхається”). Саме тому створення необхідного
режиму рухової активності малят повинно стати основною метою кожного
дошкільного навчального закладу.
Тим більше, що народна педагогіка
пропонує дуже цікавий для дітей засіб фізичного розвитку−народні рухливі
ігри. Поставлена мета в них досягається через різноманітні рухи: ходьбу, стрибки,
біг, кидання чи перенесення предметів. Рухливі та спортивні ігри виховують силу,
спритність, витривалість, відвагу, рішучість, ініціативу, товариську взаємовиручку, привчають долати психічні
й фізичні навантаження, гартують організм, створюють у дітей бадьорий і веселий
настрій.
Протягом
кількох століть загальнонаціональним
ідеалом фізичної вправності та високих моральних якостей є запорозький
козак. У ньому народ утілив споконвічне
прагнення до волі, своє розуміння національної гідності.
Козацька
система виховання, козацький вишкіл, що мали місце у Запорозькій Січі,
поширювались по Україні, ставали набутком усього народу.
Не
було і немає вищої оцінки для хлопчаків, ніж оцінна “козак”.
На заняттях, у повсякденному житті ихователі розповідають
дітям про період козаччини, про звичаї
та умови життя козаків. Двічі на рік-восени
та навесні-проводяться спортивні
змагання маленьких козачат.
Конкурси
та естафети на змаганнях нагадують ті, що були в Запорізькій Січі.
Усе
це формує у малят свідоме прагнення бути дужими, здоровими, спритними, кмітливими,
доброзичливими та товариськими-бути схожими на козаків.
Прислів’я
та приказки про здоров'я та козаків
Козацькому
роду нема переводу.
Козача
потилиця ворогам не хилиться.
Коли
стелеться доріжка, козакові не до ліжка.
За
рідний край - хоч помирай,
Щирий
козак ззаду не нападає
Добрий
козак бачене отаман скаче
Той
не козак, то отаманом не ТГУМЯР бути
Де
відвага, там і щастя.
Сміливого
і куля не бере.
Смілість
бере міста і кріпості.
Чия
відвага, того й перемога.
Не
смерть страшна, а недуга.
Сила
та розум—краса людини.
В
здоровому тілі—здоровий дух.
Щоб
працювати, треба силу мати.
Здоров'я
людини—багатство країни.
Здоров'я—всьому
голова.
Світ
великий—було б здоров'я.
Козачі
символи та знаки
Прапор−символ
полкового військового об'єднання,
святиня, за яку козак зобов'язаний битися, не щадячи життя, не допускаючи його опоганення або
образи.
Булава
−символ військової влади отамана.
Насека−посох
із металевим наверженням, на якому насікалися імена отаманів. Символ цивільної
влади отамана.
Отаманський каптан
і шапка належали козачій громаді, передавалися разом із символами
Отаманства.
Шабля−один
із символів отаманства. Особисто йому не належала.
Зберігалася
в церкві, одягалася на свята.
Медаль−особистий
знак Отамана. Носилася на шиї. На лицьовій стороні−портрет государя. На
оборотній − гравірувалося
прізвище отамана. Залишалася йому назавжди.
Нагайка-знак
єсаула. У повсякденному житті знак влади
повноправного стройового козака.
Шапка-папаха,
кашкет-знак володіння козаком юридичною повноправністю. Нестройові козаки
носили шапку без кокарди.
Шашка-символ
усієї повноти прав у козака. Вручалася козакові у 17 років.
4 Фізична культура, спорт і здоровий спосіб
життя років без
темляка. У 21 рік при
відправленні на службу козак одержував погони, кокарду і темляк.
Шашка передавалася від діда до
онука.
Зберігалася на видноті Шашку і шапку козак міг утратити тільки з головою.
Погони
-частина одягу козака стройового віку. Носилися до виходу ні піль Офіцерські
погони дозволялося носиш довічні
Посох-символ
старості й мудрості. Піднятий посох закликав
Коло до мені! Шапка, піднята на посоху-особливо важливе зауваження.
Лампас-ознака приналежності
до козацтва. За його кольором визначається рід військ.
Серги
(у чоловіків) означали його місце в роді: єдиний син носив сергу в лівому вусі. Останній у роді чоловік носив сергу в правому вусі. Єдина дитина в
батьків -дві серги. Командир бачив, кого
необхідно в бою берегти.
Башлик
у більшості козаків був наділений символічним значенням.
Залежно
від того, як пов'язувався башлик, можна було дізнатися про вік козака.
Мета:продовжувати знайомити дітей з історією України, поповнювати та закріплювати знання про звичаї Запорізької Січі, про випробування, які необхідно було здолати, щоб стати справжнім козаком;
виховувати
повагу дітей до національних традицій;
створити
у дітей святковий піднесений настрій, спонукати їх до
демонстрації своїх вмінь, знань, здібностей;
формувати інтерес дітей до занять фізкультурою, спонукаючи до свідомого прагнення бути дужими та здоровими;
розвивати
у дітей музично-танцювальне виконавство.
ХІД
ЗАНЯТТЯ
Діти
заходять до зали, де розкладені стрічки на палицях. Біля кожної з них діти
сідають по-турецькі.
Педагог:
Здоровенькі були!
Діти:
Доброго дня!
Педагог:
Чи є у вас сьогодні бажання позмагатися, силу і спритність показати? Чи є
бажання вступити до війська козацького?
Хлопчики:
Так, але ж дівчат туди не беруть, бо вони дуже тендітні.
Дівчатка:
Хто сказав? Ми не гірш за хлопців. Скажіть, що ми не вміємо?
Хлопчики
виконують колесо, а дівчатка − набір гімнастичних вправ або танцювальні вправи
(елементи Гопака).
Педагог:
Добре! Тепер я бачу, що ви справжні нащадки козацького роду. А хто ж такі
козаки?
Діти:
Козаки -це вільні люди! Козаки − безстрашні люди! Козаки−борці за волю! За
народну щасливу долю!
Педагог:
Які риси характеру були притаманні козакам?
Діти:
Сміливість, сила, доброта, увічливість, хоробрість.
Педагог:
А де жили козаки?
Діти:
На Січі.
Педагог:
Молодці, діти, ви багато знаєте про наше козацтво. Діти, а ви
бажаєте
хоч один день прожити в Січі?
Діти:
Так.
Педагог:
Тоді вирушаємо у подорож! Прийміть від мене та від усього козацького роду найкращі
вітання та побажання. Щоб хлопчики-козачки, Були міцними, як дубки! А дівчатка
-ластівки, як червоні ягідки!
Якою
б не була погода, козаки прокидалися до схід сонця і бігли на річку купатися. А
ви готові?
Діти:
Так!
1
рухове завдання: елементи стретчингу (3-4
хв.). Виконання під українську мелодію музикально-хореографічної
композиції зі стрічками.
2
рухове завдання: гучніше лунає музика (“Козацький марш”), діти перешиковуються в колону по одному
і марширують по залу з рухами (широким кроком, у напівприсіді, у повному
присіді тощо (1-2 хв.).
3
рухове завдання: ходьба по балансуючий доріжці; по діагоналі − боковий
галоп,
підскоки, крок польки (2+2+2).
4 рухове
завдання: “козацьке коло”. Шикування в колоні по одному;
інструктаж.
Діти шикуються по відділенням (5). По залу розміщенні картки
із
зображенням фізичних вправ і кількості їх виконання:
6 Фізична культура, спорт і здоровий спосіб
життя
відбивання
м’яча від стіни і ловіння його − 20р.;
стрибки
через скакалку − 15р.;
вправи
для м’язів живота на гімнастичній лаві − 10р.;
згинання-розгинання
рук в упорі лежачі − 8р.;
у
висі на шведській драбині − піднімання ніг під кутом − 6р.
5 рухове
завдання: після виконання вправ діти йдуть по колу, шикуються парами і
розподіляються на дві команди: «Спис» і «Меч», виконують дві естафети.
“Чий кінь
швидше?: на футбольному
м’ячі дострибати до
обруча,схопити прапорець і
повернутися до своєї
команди, передавши м’яч наступному учаснику;
“Естафета парами”: діти стоять в парах, одна дитина приймає в.п. –
упор лежачи
на підлозі, інша її перестрибує і
так до обруча, повернутися до своєї
команди, передавши естафету
стати в кінець команди.
Педагог: Добре ви виконали своє завдання, а тепер підходьте
до вогнища.
6
рухове завдання: горіховий або каштановий масаж.
Педагог:
Діти, ми чудово з вами попрацювали, а тепер давайте відпочинемо.
Релаксація:
діти, лежачи на підлозі, слухають заспокійливу музику.
Нехай
напитує земля наша силою, наснагою, здоров’ям та відвагою. Діти підводяться.
Педагог:
Люба, рідна Україно! Як ми любимо тебе. Ліс і пісню солов'їну, Сонце й небо
голубе.
Діти
(по черзі): Ми всі з українського поля, з блакиті його висоти, а тому нам випала доля
не гнутись, до сонця рости. Ми єдіти українські, хлопці та дівчата.
Рідний край наш - Україна, красна та
багата. Як же мені Україну щиро не кохати ? Мене мати по - вкраїнські вчила
розмовляти. Щоб традиції великого народу множилися від роду і до роду, йдіть по
долі
сильним,
твердим кроком. В щасті і здорові рік за роком !
Діти
співають пісню: “Будемо козаками” (А. Загрудний).
Після закінчення пісні хлопчик вигукує: Козацькому роду !
Діти: Нема переводу! (всі разом).
Педагог:
Ой ,які ви гарні всі, мов би квітоньки! Ми
радіємо за вас, любі діти. Ви були
швидкими − як вітер, прудкими − як зайці. Будьте багаті − як земля, веселі − як весна, здорові – як вода!
В кінці заняття підводиться підсумок.
Примітка: наприкінці заняття вихователь запитала дітей “Так що ж
ви робили на занятті?” Один хлопчик відповів: “Силу витривалості розвивали!” Краще не скажеш.
Фізична культура, спорт і здоровий спосіб життя
УРОК ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ – УРОК КУЛЬТУРИ ЗДОРОВ’Я. №1(4) / 2013
Комментариев нет:
Отправить комментарий