Блог вчителя фізичної культури Хітріч Ірини Володимирівни: Франкова руханка

Франкова руханка

Погляди Петра і Тараса Франків на фізичне

виховання підростаючого покоління

родина Франко

Іван Якович Франко залишив величезну творчу спадщину з питань літературознавства, філософії, політичної економії, а також більше ста наукових і публіцистичних робіт та художніх творів на теми виховання дітей і молоді. Окрім того, він був батьком двох чудових синів Петра і Тараса, що посідають почесне місце серед провідних діячів української системи фізичного виховання.

Нині, будуючи систему фізичного виховання незалежної України, ми мусимо вдивлятись не тільки в майбутнє, але й у минуле. Саме в минулому черпаємо натхнення, знаходимо мудрість, запозичуємо досвід. А тому не дивно, що агато дослідників становлення вітчизняної системи фізичного виховання

звертають свою увагу на теоретико-методичні особливості тіловиховання у працях Петра і Тараса Франків.

Петро і Тарас Франки були одними з тих, хто зумів закласти перші камені у фундамент галицького українського тіловиховання, сокільського, січового, пластового рухів. Вихованню українця, основними рисами якого були б свідомий патріотизм, висока моральність, вихованість, освіченість, фізична досконалість та витривалість, сприяла діяльність портивних організацій “Сокіл”, “Січ”, “Пласт”,

які мали чітку структурну систему виховання молоді, використовували різноманітні форми виховної роботи.

Вони вважали, що саме молодь повинна стати рушійною силою державного будівництва, а тому так важливо виховати в неї кращі якості сьогодні, щоб завтра сподіватися на позитивний результат. Саме молодь, на думку П.Франка, може відстояти право на свободу, але лише тоді, коли свідомо буде розуміти, що “в здоровому тілі – здоровий дух”.

Петро Іванович Франко був одним із засновників пластового руху в Галичині. Своєю різнобічною й невтомною діяльністю він у значній мірі посприяв формуванню організаційно-методичних, ідеологічних засад пластових товариств.

Слід зазначити, що він має безпосереднє відношення, як стверджує О. Винничук, до авторства назви “Пласт”.

Аналізуючи різні аспекти діяльності Петра Франка, можна зробити висновок, що він був одним із провідних діячів пластового руху в Україні, вніс значний внесок у створення і розвиток “Пласту”. На думку самого П.Франка: “Пласт– це один із способів виховання молоді, що долає бездарність, розвиває фізичні та духовні здібності, виробляє характер,вчить бути громадянином”. Окрім

того, великого значення, з точки зору виховного впливу на особу, Петро Франко

надав такому поняттю як дисципліна. З цього приводу він писав: “Пластова дисципліна відрізняться зовсім від часто тупої, бездумної військової дисципліни.

Пластун підпорядковується, бо знає, що це потрібно для держави…без внутрішньої дисципліни ще ніякий народ не збудував державу” [4].

Характерним є те, що і Т. Франко, також, розглядає фізичну культуру і спорт як вагомий засіб відродження нації. З цього приводу він пише: “Справи тепер стоять так, що або весь український народ буде організований на безпартійній основі сокільства, або ще сто літ сидітиме в неволі. Відродити широкі народні маси й виховати нове сильніше покоління може тільки руханка”.

Дане твердження Т.Франко сформулював на основі глибокого аналізу тогочасної геополітичної ситуації. В силу відомих причин, на початку 20- их років минулого сторічча українська нація знаходилась у стані глибокої політичної, культурної, соціально-економічної кризи. У той час, фізкультурно-спортивний рух був чи не єдиним легальним об`єднуючим фактором. Це розуміли всі, і тому активно поповнювались ряди спортивних товариств, куди йшли, можливо, не стільки за здоров`ям і фізичним вдосконаленням, скільки за таким потрібним відчуттям єдності та організованості[1;262

Ідеї незалежної держави, національного відродження були домінуючими як в системі українського “тіловиховання” та спорту на Галичині на початку ХХ ст., так і у поглядах Петра і Тараса Франків, оскільки вони були переконані, що “тільки спорт гартує і кріпить зболілий організм нації та виліковує

його від рабства і хамства, плекає не лише здорове тіло й душу, а й міцніє характери”[3;190].

Фізична культура і спорт мали в особах Петра і Тараса Франків своїх незмінних прихильників, які вбачали у них вагомий засіб виховання нової, гармонійно розвиненої людини, вільної людини майбутнього, про яку палко мріяв їх батько, Іван Якович Франко і до якого торували шляхи своїм життям, творчістю і боротьбою.