«З палаючими серцями»
Неважно, кем я был, и день вчерашний
Быльём порос, его уж не вернуть;
Мелькнёт
лишь миг пред взором тенью страшной
На «до» и «после» разграничивая
путь…
На «до», когда я был почти ребёнок
Играл в футбол, глядел под ноги, вниз
И проезжавший рядом
«жигулёнок»
Добавил слово «после»
в мою жизнь…
А «после» надо мною были стены
И незнакомый вовсе потолок,
И незнакомы были перемены,
Благодаря которым я умолк;
Лишь голос мамы – ласковый и нежный –
Меня вернуть спешил с небытия –
И синих взгляд очей её безбрежных –
Они вдыхали снова жизнь в меня!
Другие
голоса – такие были! –
Вступали с мамой в отдалённый спор:
«Ваш сын – калека!» -
просто говорили,
И мамин голос:«Всё –неправда, вздор!»
«Беду
тут просто криком не прогонишь;
Постель – его пристанище навек!
Уж мы то знаем,
нас слезой не тронешь,
На
что способен этот человек!»
Что ж,
человек и вправду так устроен –
Я мог не дотянуть
и до утра,
Да только оказалось
– нас-то – двое! –
И, видно, просчитались доктора.
Возилась целый год со мною мама –
Руками двигать пробовал уже
И
заживали потихоньку раны,
Остались только те лишь,
что в душе.
Однажды взгляд соседа я заметил
«Твоя, видать, заглохла карусель…»
Я,
разозлившись, сам себе ответил:
«Я – не калека! Я
– такой, как все!»
…А после были власти коридоры,
Казённые улыбки и уют
И
мягкие, с ухмылкой, уговоры –
Мол, полно, батенька, таких нигде не ждут!
Сам удивляюсь – ну,
с каким проворством
Форсировал ступеньки, этажи,
Боролся с окружающим притворством
За это счастье под
названьем – жизнь!
Что вынес я в грызне
и перепалках –
Такое не покажут и в кино!
Вот это – тренировка и закалка!
И
школа выживанья заодно!
Возможно, назовут – «богов любимец»,
Иль скажут – так
заложено в судьбе;
Теперь ты – параолимпиец
И
жизнь твоя всегда сродни борьбе!
А я стою средь
всех на пьедестале –
Пусть
по щеке прокатится слеза!
Труды свои, победы и
медали
Я посвящаю маминым
глазам!
Паралімпіада... В останні роки це слово на слуху у всього світу!
Латинське
значення префіксу "para" (приєднаний) підкреслює те, що паралімпіади – всесвітні ігри
спортсменів-інвалідів – проводяться услід за великими олімпійськими
перегонами. Цікаво, що вони вже багато років поспіль відбуваються якраз у тих
країнах та на тих же спортивних аренах. Їх відкривають і завершують такі ж
променисті церемонії, настільки ж яскраво запалюється спортивний вогонь, котрий
осяює надією і вірою прагнення перемог мужніх спортсменів-паралімпійців.
Розвиток
паралімпізму та спорту інвалідів у цілому має більш ніж столітню історію. Перші
спроби залучення людей з обмеженими фізичними можливостями до фізичної культури
та спорту були історично зафіксовані ще у 1888 році, коли в Берліні сформувався
перший спортивний клуб для людей з вадами слуху. А перші Всесвітні ігри глухих
(пізніше – Дефлімпійські ігри) відбулись дещо пізніше - 10-17 серпня 1924 року
в Парижі. Саме під час проведення цих ігор, 16 серпня засновано Міжнародний
спортивний комітет глухих. З того часу почала свій відлік славна естафета
проведення Дефлімпійських ігор та становлення спорту людей з вадами слуху.
Людвіг Гуттман – нейрохірург
В1944 році в рамках проведення обов’язкової частини комплексного лікування була
впроваджена спеціально розроблена спортивна програма для «візочників».
Розробником став Людвіг Гуттман -
нейрохірург німецького походження, який емігрував до Великобри-танії у 1939
році, рятуючись від нацистської окупації. Він же згодом, в 1948 році, став
ініціатором проведення спор-тивних змагань як складової частини процесу
реабілітації військових з пошкодженнями спинного мозку, отриманими під час
Другої Світової війни. Таким чином, 28 липня 1948 року у госпіталі
Сток-Мандевілю (Англія) були проведені перші ігри серед спортсменів на візках,
які стали прототипом Паралімпійських: в змаганнях по стрільбі з лука
взяли участь 16 чоловіків та жінок, бувших військових. Саме ці стріли Гуттмана
пробили стіну відчаю – вони започаткували нову еру для людей з обмеженими фізичними
можливостями – еру спортивних звитяг та перемог над перешкодами, які вибу-довує
світ. Символічним став збіг дати проведення цих змагань з часом відк-риття
Олімпійських ігор у Лондоні. Назви «Паралімпійські» ці ігри ще не отри-мали..
Згодом ігри Гуттмана стали міжнародним
спортивним святом, яке об’єднувало багато європейських країн. Поступово світ
переконувався у тім, що на фізичну культуру і спорт мають право також і люди з
інвалідністю. І вже під час прове-дення Олімпійських ігор в Мельбурні (1956 р.)
Міжнародний Олімпійський комітет нагородив Міжнародну Сток-Мандевільську
федерацію спортсменів з обмеженими фізичними можливостями спеціальним кубком за
втілення в життя олімпійських ідеалів гуманізму.
«Головна мета – популяризація активного
способу життя, зокрема за допомо-гою рекреаційних видів спорту, І не
обов’язково бути професіоналом, головне – активізуватися. Хоча найскладніше –
побороти себе і вийти з дому. Саме тому дуже потрібно мотивувати цих людей. Щоб
у них з’явилося бажання, адже спорт – це рух, а рух – це здоров’я».
ИБРАГИМ ХАМАТО—ЕДИНСТВЕННЫЙ В МИРЕ БЕЗРУКИЙ ТЕННИСИСТ https://www.youtube.com/watch?v=yArsKY_B8zw&feature=emb_logo
Завершилися 15 літні Параолімпійські ігри ,які від 7 вересня відбувалися в Ріо-де-Женейро.Українська збірна на цих іграх була представлена найчисельнішим складом-172 спортсмени.Проте рекордними ці ігри стали не лише за кількістю наших спортсменів , але й здобутих нагород(117 медалей із яких -41 золоту, 37 срібрих та 39 бронзових).
ОтветитьУдалитьУкраїнські спортсмени в Ріо встановили 109 рекордів у 3-х видах спорту: плавання , легка атлетика та пауерліфтівнг ( з них 22 рекорди світу , 32 параолімпійські рекорди і 54 рекорди Європи)
Найбільшу кількість рекордів встановили плавці - 94.
Этот комментарий был удален автором.
ОтветитьУдалитьЭтот комментарий был удален автором.
Удалить. . . Наприклад: Анна Стиценко покращила параолімпійський рекорд на дистанції 50 метрів ( вільним стилем) , який тримався 20 років . Її результат - 27,34 секунди.
ОтветитьУдалитьПідготувала учениця 7-А класу Шило Аліна
Інна Миколаївна Черняк (нар. 26 березня 1988 (29 років), Запоріжжя) — українська самбістка та дзюдоїстка, чемпіон літніх Паралімпійських ігор у Ріо-де-Жанейро та Європейських ігор у Баку, срібна призерка літньої Універсіади в Казані.
ОтветитьУдалитьУ 13-річному віці разом з сестрою Мариною розпочали тренування з дзюдо. Дівчатам тоді запропонував займатися дзюдо їх майбутній тренер Андрій Бондарчук.
Універсіада 2013
На літній Універсіаді, яка проходила з 6-о по 17-е липня у Казані, Інна представляла Україну у самбо у ваговій категорії до 52 кг та завоювала срібну нагороду. Українка провела чотири сутички. Спочатку вона поборола італійку Роксану Галус — 14:1. Після цього у чвертьфіналі з рахунком 9:1 здолала Ельзу Абдикадирову з Казахстану. Далі у півфіналі змагалась з китаянкою Фангфанг Чен, яку перемогала з рахунком 7:0. У фіналі Черняк чекала росіянка Ганна Харитонова, цього разу сильнішою була суперниця — 0:2.
Європейські ігри 2015
На 1-х Європейських іграх (Баку) у червні 2015 року перемогла в категорії до 57 кг серед спортсменок з вадами зору.
Паралімпійські ігри 2016
Паралімпійський фінал із бразильянкою Люсією Тейшейрою
9 вересня 2016 року українська дзюдоїстка Інна Черняк виборола золото Паралімпійських ігор у змаганнях серед людей з обмеженим зором. На шляху до фіналу у ваговій категорії до 57 кг українка здолала Флору Бураниї з Угорщини та Хану Сео з Південної Кореї. У фіналі українці протистояла опонентка з Бразилії Люсія Да Сілва Тейшейра Араужо. Поєдинок тривав лише 20 секунд, після чого Черняк здобула дострокову перемогу.
Державні нагороди
• Орден княгині Ольги III ст. (4 жовтня 2016) — за досягнення високих спортивних результатів на XV літніх Паралімпійських іграх 2016 року в місті Ріо-де-Жанейро (Федеративна Республіка Бразилія), виявлені мужність, самовідданість та волю до перемоги, утвердження міжнародного авторитету України
• Орден княгині Ольги III ст. (25 липня 2013) — за досягнення високих спортивних результатів на XXVII Всесвітній літній Універсіаді в Казані, виявлені самовідданість та волю до перемоги, піднесення міжнародного авторитету України
Этот комментарий был удален автором.
ОтветитьУдалитьОксана Володимирівна Зубковська (рід. 15 липня 1981 року в Мені) - українська легкоатлетка, заслужений майстер спорту України. Рекордсменка світу в стрибках у довжину серед спортсменів з вадами зору. Займається легкою атлетикою в Київському міському центрі «Інваспорт»
ОтветитьУдалитьНа чемпіонаті світу 2007 року в Бразилії перемогла в стрибках в довжину, за що і отримала золоту медаль і звання майстра спорту міжнародного класу. Через рік завоювала золото в стрибках в довжину на Паралімпіаді в Пекіні і встановила світовий рекорд - 6 м 28 см, на Іграх в Лондоні повторила свій успіх, поліпшивши рекорд до 6 м 60 см. Крім того, вона ще три рази вигравала чемпіонат світу зі стрибків у довжину: у 2011 році в Туреччині (також стала срібним призером у бігу на 100 м), в 2013 році у Франції, в 2015 році в Катарі.
Збірна України посіла третє місце у загальному медальному заліку на ХV літніх Паралімпійських іграх-2016, які відбулися у Ріо-де-Жанейро.
ОтветитьУдалитьУкраїнські паралімпійці завоювали 41 золоту медаль, 37 срібних і 39 бронзових. Загалом – 117. Варто зазначити, що для України це рекордні показники. Попередній український рекорд був встановлений під час Паралімпіади-2012 у Лондоні, коли українці здобули 84 медалі, з яких 32 були золотими.
Країною-переможцем Паралімпіади-2016 стала збірна Китаю, яка набрала 239 медалей, в тому числі 107 золотих. Друге місце зайняла Великобританія – 147 медалей, з яких 64 найвищої проби.
Із підсумковим медальним заліком ХV літньої Паралімпіади-2016 можна ознайомитись тут.
Особливо на цій паралімпіаді відзначились українські плавці. Ось результати лише деяких з них. На дистанції 400 метрів вільним стилем «золотим» призером став Максим Кріпак. Результат українського спортсмена 3:57.71 – паралімпійський та світовий рекорди.
Олексій Федина виборов «золото» Паралімпіади-2016 в плаванні брасом на 100 м.
Також українці виграли «золото» в естафеті у плаванні 4x100 м.
Велосипедист Єгор Дементьєв здобув своє друге «золото» на Паралімпіаді-2016.
У змаганнях на параканое Ігор-2016 у Ріо українці отримали «золото» і «срібло».
Українка Лейла Аджаметова зі світовим рекордом виборола «золото» Паралімпіади-2016 у бігу на 100 м.
Золоту медаль здобув шабліст із Львівщини Антон Дацко. Свою перемогу він присвятив своїм друзям, що загинули у війні на Донбасі. «Я вдячний тим, хто захищає наші землі. Ця медаль – з думками про них», – сказав він.