Коли і на який спорт віддати дитину?
Фізична культура–не лише перемоги та медалі. Це важлива складова піклування про
власне здоров’я, розвиток і успіх. Дорослі це розуміють. А як залучити до
занять дитину? Як обрати вид спорту, який буде до душі? Як підтримувати
мотивацію? батьки турбуються про фізичний та психоемоційний розвиток власних дітей,
перебирають численні варіанти секцій, але часто не знають, як обрати вид спорту
відповідно до нахилів, здібностей та талантів дитини.
Коли починати?
Та з першого
року життя! І це не перебільшення. Важливо розуміти, що заняття фізичною культурою,
як і інші діяльності, мають свій сенситивний період. Тобто час, найбільш
сприятливий для розвитку тієї чи іншої функції чи здібності людини. Тож варто
починати заняття від 1 до 6 років. Саме в цей час дитина найбільш чутлива до
будь-якої рухової активності. Стартувати слід з гімнастики для немовлят.
До
1 року
Динамічна
гімнастика для немовлят – новітній напрямок, що стрімко набирає
популярності. Допомагає дитині розвивати м’язи, тренувати опорно-руховий апарат
та укріплювати організм загалом. Але важливо займатися під керівництвом
професіоналів.
Фітбол – всім
відомий величезний м’ячик. Його також часто використовують у пологових будинках
для допомоги породіллям. Починати займатися можна з 6 місяців, а знайти
потрібні вправи батьки можуть в інтернеті. Такі заняття корисні для
опорно-рухового апарату та м’язів малюка.
Плавання –Якщо
батьки мають можливість, мама з малюком має відвідувати басейн. Це ідеальний
варіант. Шведська стінка – рекомендують застосовувати від 1 року. Малюки дуже
швидко навчаються, а з допомогою батьків легко впораються з координацією.
До 10 рокі
Обирати
плавання чи спортивну гімнастику варто 3 років. Також з 6 років можна починати
займатися тенісом, синхронним плаванням чи аеробікою. У 8 років вже віддають
перевагу більш жорстким видам спорту: футболу, гольфу, баскетболу, лижам. З 8
років рекомендують сноуборд, регбі, хокей чи легку атлетику. 10-річним можна
пропонувати велоспорт, кінний спорт або фехтування. Важливо все робити вчасно.
Від 10 років
Батьки
підлітків зіштовхуються з іншими проблемами. Дітей вже не так просто зацікавити
й мотивувати. Але вихід є, можна подарувати стильні кросівки, сучасний
спортивний костюм чи майку відомого бренду. Це працює. Іноді батьки тиснуть:
«От я свого часу займався спортом, а ти що? Нічого не хочеш!» Це тільки
відштовхуватиме підлітка, бо в його віці нормально протистояти батькам й
демонструвати незалежність.
Гарний
варіант – запропонувати разом піти покататись на велосипедах, позайматися на
тренажерах у дворі чи пограти в волейбол з сусідами. Саме тоді вірогідність, що
дитина захопиться футболом, буде з насолодою та бажанням віддаватися грі,
зростає в рази. Батьки мають уважно спостерігати, що їхній дитині подобається
найбільше. Не варто забувати про плавання – найбільш універсальний вид спорту,
який не має вікового цензу. Дітлахи, як правило, охоче відвідують басейн.
Бути прикладом
Побутує
думка, що дитину можна не виховувати: вона вчитиметься у мами з татом. Якщо
батьки роблять ранкову зарядку чи бігають, дитину не треба змушувати, вона сама
повторюватиме. Якщо дорослі «залипають» у гаджетах, а дитину відправляють у
зал, – то це так не працює.
До занять
спортом треба спонукати, створювати різні ігрові ситуації. Якщо б дитина сама
проявляла ініціативу, було б класно. Але зазвичай такого немає, тож батьки
мають свідомо залучати дитину до різних спільних занять – баскетболу, волейболу
чи пробіжок. Важливо говорити та пояснювати. Якщо це хлопець, слід розказати,
що, наприклад, плавання допоможе стати кремезним, широкоплечим, привабливим.
Заняття єдиноборствами нададуть впевненості у власних силах, загартують
характер.
То як обрати секцію?
Спостерігати.
Бути уважними до своїх дітей. Цього цілком достатньо. Якщо батьки бачать, як в
дитини горять очі і вона забуває про все навколо, коли дивиться тенісний матч
чи змагання з велоспорту, –це перший дзвіночок. Тоді потрібно питати: «Чи тобі
це подобається, ти хотів би так само?» Часто діти й самі починають просити: «Мамо,
тату, хочу велосипед чи класичну боротьбу, бокс, баскетбол». Важливо, щоб діти
не боялися говорити, звертатися до батьків зі своїми бажаннями. А батьки –
вчасно підтримували їх.
Три «НІ!»
Виключити
тиск. Ніколи не можна казати щось на кшталт: «Ой, ти такий недолугий,
худий, займися спортом». При цьому зовсім не важливо, скільки років дитині.
Не
порівнювати. Дітей дуже ображає, коли батьки порівнюють їх з
іншими. В жодному разі не говорити чогось такого: «Інші діти нормальні, а ти
нічого не можеш і не хочеш зробити».
Не
знецінювати. Так можна психологічно травмувати дитину, бо
вона буде почуватися нездарою. Батьки, які знецінюють бажання й пориви дитини,
виховують невротика, який закривається від світу.
Як підтримувати мотивацію
Систематичні
заняття можуть, врешті, обридати, і це нормально, особливо для дітей. Як не
дати згаснути інтересу до спорту?
Слухати та
чути. Діти здібні, тільки слід побачити та дати можливість
обирати й удосконалюватися. Але в жодному разі без морального пресингу! Не
буває поганих чи неслухняних дітей. Є батьки, які не вміють правильно
поводитися, а хочуть все й одразу. Так не буває.
Хвалити та
любити. «Хоч ти сьогодні й не переміг, але ж виклався сповна!
Молодець!» Не можна перехвалити, лише НЕДОхвалити чи НЕДОлюбити.
Самому бути
підтримкою. Завдання мами чи батька – бути поруч морально,
психологічно та фізично. Це надвідповідально. Дитина має бути впевнена, що її
приймають такою, як є, що заспокоять і в жодному разі не знецінять.
Вирішувати
травматичні ситуації довірте професіоналам. Батьки не
завжди розуміють, як психологічно підтримати свого спортсмена у разі
стресу. Інколи краще довіритися професіоналам.
Професійний спорт чи заняття для здоров’я?
Вважається,
що тільки 3% дітей, які відвідують секції, потім ідуть у професійний спорт. Чи
варто братися виховувати чемпіона? Може, це лише нереалізовані дитячі мрії
батьків?
Не варто
вдаватися до примусу й «ламати». Може, дитина хоче бути музикантом, а її
силують займатися важкою атлетикою. Тоді у малечі взагалі не буде бажання до
спорту. А з часом це може перерости у психологічну проблему. Якщо потяг до
спорту в дитини органічний, а батьки й самі займаються, подають приклад та
завзято підтримують це захоплення, так що дитина вже й не уявляє себе поза
спортом, то маємо всі шанси виростити чемпіона. Такі діти зазвичай відвідують спортивні
школи. Це вже не дозвілля, а цілеспрямована щоденна важка робота на результат і
успіх. Фактично це професія, і в цьому випадку ставитися до вибору спорту слід
саме як до вибору фаху – з усією можливою серйозністю та відповідальністю.
Більшість же
обирає лайтовий варіант – спорт як активність заради здоров’я, соціалізації й
розвитку, як активний відпочинок, зрештою. Тут також приклад батьків важко
переоцінити. Взимку катайтеся з дитиною на лижах, влітку – плавайте. Грайте в
теніс чи у футбол. Хоч який би вид спорту – єдиноборства, біг, плавання чи
гірські лижі – обрала дитина, рух – це завжди втіха. Звичка до здорового й
активного способу життя залишиться з дитиною назавжди.
Комментариев нет:
Отправить комментарий